РОЗДІЛ 21

Шейхан

Ліара телепортувала нас просто  до дверей в залу.

Ми зайшли до зали, повної людей… левіафанів у образах людей. Величезна зала була заповнена. Коли ми увійшли, то Ліара відразу повернула голову і завмерла. Вона стояла нерухомо досить довго. Я вирішив подивитися чому. І знаєте, що я побачив? Нафарбованих як курки дівчат, які оточували хлопця, який задом прямував у нашу сторону. Дивлячись, як Ліара дивиться в його бік, я зрозумів. Це Фавіан. Він повернувся до нас обличчям і по ньому було видно, він ледве стримується від того, щоб його не знудило від вигляду цих «дівчат». Так само як і я. Він прямував вперед досить швидко, і точно зіткнувся б з нами, якби не побачив Ліару. Він завмер на мить і попрямував до неї вже швидше. І знаєте, що зробила Ліара? Вона спробувала сховатись. Коли він був уже на відстані декількох кроків, а Ліара на межі того, щоб просто втекти, ми з Замірою переглянулися і підштовхнули її до Фавіана. Він спіймав її, а ми відійшли в бік. Саме вчасно я вам скажу. Тому що почалася танцювальна частина. Я протягнув Замірі руку:

— Потанцюємо?

— Звичайно! – я повів Заміру в середину зали, де вже танцювали левіафани. Закружлявши її в танці, я краєм ока помітив, що до нас приєдналися друзі. Навіть Айву хтось вже встиг запросити. Ще через деякий час я побачив Ліару та Фавіана, які вже шли в напрямку столів з напоями. Коли музика стихла, ми приєдналися до них.

— Фавіане, дозволь познайомити тебе з моїми новими друзями! – Ліара взявши Фавіана а руку підійшло до нас. Після знайомства, дівчата відійшли в бік, а хлопці пішли за напоями. Ми з Фавіаном залишилися самі.

— Твоя? – він кивнув головою в бік Заміри.

— Моя, – в моєму голосі проступили нотки рику. Він на це тільки хмикнув. Ми поговорили ще трохи, а потім підійшли дівчата і перш ніж піти з Ліарою, він встиг шепнути мені на вухо:

— Бережи її, іншої такої ти не знайдеш… - і пішов. Я трохи завис спочатку, але Заміра мене потягнула ще потанцювати, тож я продовжив веселитися. Але я весь час думав над його словами. Що він мав на увазі?... Гаразд, зараз не час про це думати.

Під кінець свята, ми були змучені, але дуже веселі.

— Я вже давно так не веселився! – Теар був дуже радісним  і весь час обіймав Ліану, а вона схоже не була проти.

— Підтримую! – я підняв палець вгору і пирснув зі сміху. — Це був веселий вечір. Але нам вже треба йти. Бувайте! Сподіваюсь ми ще зустрінемося, – ми попрощалися і вже перетворилися.

— Бувайте. І дякую,  - я кивнув Фавіану і злетів вгору. Ми дібралися до вулкану без пригод, від острова левіафанів, до вулкану було вже не далеко. Але в нас постала одна малень… велика проблема. Ми не знали як перенести драконів через скіпетр. Мертві не можуть пройти до світу живих…