РОЗДІЛ 17

Шейхан

Ми дві години сперечались який артефакт зробити. Хоча як ми… тільки п’ятеро з нас… і якби це були бойовики, якби навіть не пікнув! Але сперечалися між собою Валері, Теар, Кайлін, Кальмія та Вітанія, і саме в такому порядку вони і сперечались:

— Я кажу, що треба робити артефакт атаки!

— А я каже захисту!

— Пошуку!

— Артефакт невидимості!

— Найкращий артефакт трансформації і крапка!

— Захисту!

— Атаки!

— Пошуку!

— Невидимості!

— Артефакт трансформації найкращий в світі!

     І так півтора години! Мене вже голова почала боліти! Поки вони сперечаються, ми вирішили накласти на них купол тишини. І нарешті наступила тишина! Така довгождана…

      І поки була тишина, ми вирішили перечитати книги.

     Ось читаємо ми собі, нікого не чіпаємо, як тут…

— І довго ви збираєтесь нас ігнорувати? – схоже наші крикуни вже закінчили і зняли купол. А ще схоже, що Вітанія стояла у мене за спиною, нахилившись ближче до мого вуха, але говорячи так, щоб всі чули… або не здається, тому що після цієї фрази, мені прилетів під затильник.  Я схопився за голову трохи нахилившись вперед і ухиляючись від другого удару.

— А ви вже закінчили?

— Представ собі!

— І що ви вирішили?

— Ми об’єднаємо проект, просто ми тут згадали, що артефакт має виконувати п’ять дій… - Вітанія опустила погляд в підлогу. А я посміхнувся, нарешті вони згадали! Я думав вони сперечатимуться вічно ну ось чесне слово!

І ми… - Теар глибоко вдихнув і випалив на одному диханні. — Хотіли б вибачитись за те, що не подумали і не спитались вашої думки, проект ваш, а ми повелись як ідіоти. Вибачте що були такими егоїстами…

— Нічого, ми не ображаємось! – Заміра встала і підійшла до мене, ставши поруч зі мною. Я не стримався і теж встав, але позаду неї обійнявши її за талію. Такого офігівшого обличчя у своєї принцески я ще не бачив, до сьогоднішнього дня! І так, ви правильно розчули, саме МОЄЇ! Я же її присвоїв собі, навіть якщо пройшло всього від сили тиждень нашого знайомства. Якщо вона моя пара вибрана Хані, то чому мені противитись. Особливо враховуючи, що вона мені з найперших хвилин сподобалась, якби я не намагався тоді переконати себе в протилежному. Отже, зараз я стояв позаду неї і обіймав за талію. А наші друзі, але після сьогоднішнього я дуже в цьому сумніваюсь, стояли, дивились на нас і з кожною секундою посміхались все сильніше, поки їхні посмішки не стали до вух. А потім сталось те, від чого разом із Замірою офігів і я. Вона сказала:

— Ну ви поцілуєтесь вже чи ні? – і я впав у ступор, тільки через секунд десять, до мене дійшов сенс сказаного нею. Я почав посміхатись, і так красномовно подивився на Заміру, всім своїм поглядом говорячи «Ну якщо вони цього хочуть… чому ми будемо їх розчаровувати?» І саме в той момент як я на неї подивився, Заміра повернула до мене голову і… здається все зрозуміла по моєму погляду, тому що в її очах з’явився страх, а моя посмішка стала ще ширшою.  Вона спробувала втекти, але не тут  то було! Я схопив її за руку і притягнув ближче до себе, поклавши другу руку їй на шию. Я повільно нахилився і поцілував її прикривши очі. Цілуючи Заміру великим пальцем погладжуючи її шию, я почув я злякано скрикнула Ліана. Схоже Теар вирішив повторити мій подвиг, молодець. Заміра вже поклала руки мені на шию і зараз міцно обіймала, не бажаючи відпускати, та і я теж, якось не мав такого бажання.

Ми розірвали поцілунок, тільки коли нам забракло повітря. Я нарешті опустив руку з шиї на талію Заміри і притулився до її лоба своїм. Ми обоє важко дихали. Я не відпускаючи Заміру зі своїх обіймів продовжував так стояти. Заміра не витримала першою. Але якщо ви думаєте, що вона спробувала вирватись з моїх обіймів, то ви не помиляєтесь. Але я не дав їй цього зробити міцно тримаючи її. В кінці-кінців вона здалась і просто поклала голову мені на плече.

*****

Заміра

Я була впевнена що не зможу полюбити нікого, тому що як виявилось магія богині кохання на мене не діє. Але доля і моє серце вирішили інакше. І зараз я цілувала того, від кого у мене вже через тиждень знайомства поїхав дах. І знаєте що? Нехай котяться до безодні всі мої сумніви на рахунок того, чому ми не можемо бути разом. Зараз все це не має значення, я ХОЧУ бути з ним.

Ми цілувались довго. І під час цього поцілунку, який повністю переконав мене в тому, що серцю не накажеш. Я абсолютно не контролювала своє тіло, тому в якийсь момент не помітила, як міцно обійняла Шейхана за шию.

Коли він нарешті розірвав поцілунок, я важко дихала і до мене нарешті починав повертатись розум. Ні, від свого рішення я відмовлятися не збираюсь, але мені потрібно все обдумати. Я спробувала вирватися з його обіймів, але він обіймав мене тільки міцніше, тож я здалася і просто поклала голову йому на плече. Я знову обійняла Шейхана за шию, а він наче малу дитинку підняв мене на руки і підійшовши до дивану, сів сам і посадив мене собі на коліна. Моє лице опинилося навпроти його вуха, тож я не стрималась і подула йому просто у вуха. Шейхан здригнувся і подивився мені в очі, а потім нахилився до мого вуха і його дихання знову залоскотала мені вухо. Він дуже тихо промовив, всього одне слово, але як юагато сенсу було у це слово вкладено:

— Нариваєшся. – Я глибоко вдихнула і вирішили більше до Шейхана не лізти, а то хто знає, що йому в голову стрільне… І тут я згадала, що ми в кімнаті не одні… коли я повільно повернула голову, першим що я побачила, навпроти нас на такому самому диванчику, обіймаючись сидять Теар з Ліаною та Вітал з Вітанією. Я решта просто ну-у дуже здивованим погляд дивляться то на нас, то на них. Я вирішила поки що нічого не робити, а просто насолоджуватись тією тишиною, яка зараз стояла в залі. Ми посиділи так ще хвилин п’ять, поки всю нашу ідилію не розбив Вайнер, який прокашлявшись промовив:

— Може все-таки повернемося до проекту? – Я вам клянуся, погляд який Шейхан кинув в його сторону, дуже красномовно говорив, що Шейхан з ним зробить, і де саме заховає його труп, так щоб ніхто більше ніколи його не знайде, а якщо спробує втекти, то Шейхан його дістане навіть з-під землі і туди ж таки закопає! І це тільки частино того всього, що Шейхан поглядом обіцяв зробити з Вайнером. Через хвилину Вайнер не витримав і відвернувся. А Шейхан з переможною посмішкою відкинувся на спинку дивана і закрив очі, обійнявши мене ще сильніше. Я взяла слово: