РОЗДІЛ 16

Заміра

Перше, що ми зробили коли встали - це пішли до зали, де взяли з під куполу, який створив Шейхан, перстень і пішли на територію зброєвиків, де вони зробили вулкан. Його температура може розплавити навіть перстень світів, чим ми й скористались. Через півгодини, від перстня залишився тільки спогад.

     Зараз ми сиділи в залі, я навпроти Шейхана. І щоразу дивлячись на нього згадувала наш поцілунок. Якби я не намагалась, не могла викинути його з голови. Все-таки вміє дівчат в себе закохувати гад! Вдих, видих… заспокоїлись і зосередились на проектах:

— Отже нам задали створити свою клумбу…

— Прекрасно, з цього й почнемо! Почнемо з створення ескізу. Я пропоную створити клумбу у формі підвісного саду.

— А це як? – Шейхан нахилився вперед і подивився мені просто в очі, а я… а я згадала як його дихання лоскотало моє вухо поки я сиділа в нього на колінах. Силою волі я прогнала цей спогад.

— Приблизно ось так, – я створила макет саду, у цій споруді були чотири входи, але не було дверей. Вона  була повністю з рослин, у середині сходи навколо колони. У середині колон ніші для квітів. Сходи вели до даху на якому був маленький сад з гойдалкою з ліан. В стінах будівлі теж росли квіти. — Оскільки ми можемо створити будь-яку клумбу я пропоную таку. І перш ніж створити таку клумбу в Шеасі, я думаю варто потренуватись тут. Ну то як?

— Прекрасна ідея Заміро, - розтягуючи кожне слово, Шейхан розглядав макет. Після того як дізнався про зраду Кастора, він став серйознішим, вся його безтурботність зникла. Чесно? Таким він мені подобається навіть більше.

— Пропоную приступити до роботи. Хтось проти?

— Ні!

     Знаєте, я дуже рада, що ми будиночок для наших тваринок створили відразу як прибули сюди. Вони проводять так весь свій час, і є в мене підозра, що вони там і залишаться. І це, мабуть, на краще.

— А що, якщо замість звичайного саду ми створимо  щось типу будиночка, у якому для кожного з нас буде окрема кімната? На мою думку це непогана ідея, – Кальмія розвела руками і запитально подивилась на нас.

— Але тільки на Острові Сутіні, у Шеасі буде звичайний сад. Необов’язково, всім про  такий будинок знати. У мене і так передчуття, що і через звичайний сад у нас і так будуть проблеми з одногрупниками, – Валері подивилась на Кальмію і та кивнула.

— Це чудова ідея, так і зробимо, – я встала і пішла до виходу. Вже біля дверей зупинилась і обернулась. — Ви ідете, чи ні? - і тільки тоді, всі отямились і теж встали, робити будиночок ми вирішили вручну, а не створити вже готовий. Заодно відточимо командну роботу! Всі погодились, а що їм залишалось? Погляд яким я на них подивилась, змусив їх відразу погодитись. Невже я настільки всіх лякаю, що змусила передумати навіть старост з Шейханом зі мною сперечатись? Хм… треба буде їх потім розпитати. Так і зроблю!.. Але це потім, якщо не забуду!... Але, якщо це справді так… батько може мною пишатись, та я просто ідеальна спадкоємиця трону, одним поглядом змушую драконів мене слухатись. Правда я ідеальна спадкоємиця трону Темряви, а не Світла… але кого це цікавить!... Гхмм… продовжимо!... Тож, на чому м зупинились?... А, згадала, ну так от…

Створюючи житловий корпус нашої бази, ми… як вам сказати… ледь не зруйнували всю базу! Поки Теар робив сходи з землі, а Кайлін покривав їх металом, Валері у якої окрім магії світла виявилась ще й магія природи, вирішила посадити квіти, в уже створених хлопцями нішах. Але вона трохи… хоча, які там трохи!...промахнулась… а конкретніше не розрахувала, і проростила квітку прямо в сходах. І якби це була троянда, хлопці б навіть не пікнули! Але це була гігантська МУХОЛОВКА! Яка відразу після того як проросла, відкрила свою зубасту пащеку і нахилилась до Кайліна. На щастя Кайлін встиг зреагувати і «квітка» не відкусила йому руку. Але після фрази Валері:

— Ой…я здається перестаралась… - ми ледве стримали його, щоб він раптом не вирішив показати, наскільки вона перестаралася. Ми дві години випалювали квітку вогнем, так щоб ні єдиного корінчика не залишилось! Нарешті, коли вже почало сутеніти, ми повністю закінчили роботу, але й тут без пригод не обійшлося! Цей... гхм...мій леопардик разом зі скорпіоном прибули перевірити нашу роботу. Принаймні так ми всі вважали спочатку, але ні, спробувати які на смак посаджені нами квіти! І леопард, і скорпіон! Мене та Шейхана всі тримали, щоб ми їх прямо там не придушили! Десять годин роботи! Теар та Ліана перенесли тваринок у їхній будиночок і зробили їм запас корму, наклавши на миски заклинання поповнення, щоб коли тваринки будуть голодні, корм насипався сам. Коли ми нарешті відновили будинок, який ми назвали Аргеар, ми вирішили почати робити інші проекти. Перш за все, ми пробудили дракона-фенікса. Його виявляється звуть Сантум, і він погодився стати проектною роботою наших некромантів. Трохи потренувавшись разом, вони підготували номер, який виконуватимуть на захисті робіт. Вони вирішили, що зроблять політ над полігоном, а Сантум покаже своє переродження. На тренуванні, це було прекрасне видовище. Дракон згорав у блакитному вогні і опадав на землю попелом, де як тільки до неї залишалось півметра, перероджувався у птаха з палаючим пір’ям і знову здіймався до неба, де приймав форму дракона. Це варте того, щоб його побачити!

     Далі ми викликали фамільяра. Перенаправивши нашу магію у центр кола для виклику, ми викликали алікорна. Алікорн - це крилатий єдиноріг і звали його Люцій, адже це був вогненний алікорн.

Один проект у нас займав один день, тож на четвертий день, ми робили зброю. Тут було важче, тож ми помучившись дві години, дішли висновку методом голосування і вирішили створити лук. Він мав виконувати функцію захисту, трансформуючись у щит та автоматично вставляти стрілу, як тільки власник торкався тятиви. Пів дня ми витратили на те, щоб створити щит, адже за словами Ламіліель, щоб лук трансформувався, потрібно створити сам об’єкт у який він має трансформуватись, і тільки потім об’єднати його з луком, надавши тому властивість трансформації, виконавши при цьому певну дію, ми вибрали покрутити лук в руці. А решту дня ми кували лук і надавали йому функцію поповнення стріл.