РОЗДІЛ 12

    Хані та Калітар

     Посеред зали Світів, на масивному троні сиділа  Цариця Богів Шеасу. В рожевій сукні, з білим плащем на плечах, богиня Хані як завжди була прекрасна. Про існування Цариці Богів у Шеасі знали всі, але ніхто не знав, що цією царицею є богиня кохання. Зайнявши трон після переродження попередніх правителів, Хані уже більше як тисячу років править богами. Вона бачить все і всіх.

     Двері до зали безшумно відчинились, і до середини впевнено крокуючи пройшов чоловік. Його волосся досягало до плечей і було чорним. Очі кольору морської хвилі ніжно дивились на царицю:

— Вітаю люба, є щось цікаве?

— Поки що ні, Калітаре. Але думаю зараз почнеться. – Хані спустилась зі свого  трону і підійшла до столу, її сукня шлейфом тягнулась за нею. Калітар підійшов ближче і став поруч з нею.

Бог помсти любляче дивився на свою дружину і не міг відвести від неї погляду. Від цариці йшов ареал сили, легкої і водночас такої небезпечної. Він нарешті відірвався від неї і перевів погляд на стіл, на якому вже з’явився прозорий туман, який повільно перетікав у картину. На ній були зображені Шейхан та Заміра разом з ще десятьма драконами, всі вони сиділи за столом і щось писали в своїх блокнотах. Шейхан та Заміра… він відразу впізнав цих двох... чудова пара між іншим! Двоє шибайголів та жартівників, в дитинстві від них були самі проблеми! Хані вже тоді за ними приглядала, а що привернуло її увагу до них, Калітар на жаль зрозумів тільки нещодавно.

     Раптом спокійну картину перервала інша, Заміра лежить на ліжку і плаче. На її щоці видно червоний слід, ніби її хтось вдарив…

— Хто…ХТО ПОСМІВ ЦЕ ЗРОБИТИ?! – Голос бога помсти громом пролунав у всьому палаці.

— Не зробив, а зробить... Ніхто не посміє вдарити принцесу, тільки… - Хані замовкла, вона була схвильована, картина в тумані знову показувала дванадцятьох дітей з блокнотами в руках. Коли вона знову заговорила, її голос був не голосніше шепоту, - … тільки рівний їй по статусу…