РОЗДІЛ 8

Шейхан      

     Сітка з каменю помсти...Аааай...як же ш печееее...глибокий вдих...видих...я повернув голову праворуч, і побачив, як до нас ідуть п'ятеро драконів у чорному вбрані, у них на голові темні капюшони, тож їхніх облич не видно. Я повернув голову назад, і побачив, що Заміра почала прикликати свій меч, я знову повернувся і зрозумів, що дракони в капюшонах цього не помітили, в нас є шанс, вони підійшли майже впритул, і саме в цей момент у руці Заміри з'явився меч ( я просто обернувся перевірити, чи вона вже готова) в цей час Заміра змахнула мечем, і сітка в неї над головою впала до її ніг, темні капюшони відступили на два кроки назад, адже камінь помсти, це антимагічний артефакт, він блокує будь - яку магію. А меч Заміри зміг розрубати його, що означає, що з нею краще не зв'язуватись. За секунду вона звільнила нас всіх, а наступної пішла в атаку, я прикликав меч і пішов їй на допомогу, а Вітал допомагав решті встати, бо вони заплутались в сітці і попадали. Через хвилину, біля нас лежало вісім тіл, Вітал магією вогню перетворив їх в попіл.
— Ходімо, вони вже точно не оживуть. - І він першим попрямував до готелю, ми за ним.
     Ми встигли саме на обід.
      Через двадцять хвилин ми повернулися до своїх номерів, я зібрав речі і вийшов на сходи до Вітала та Теара, ми п'ятнадцять хвилин стояли і чекали Вітанію та Кальмію, по словам Теара, Заміра вже стояла біля виходу, коли він спустився на площадку на сходах. Вона зібралась раніше за нас.
— Зачекались? - Вітанія відкрито над нами насміхалась.
— Представ собі! Що можна було робити п'ятнадцять хвилин? - Заміра почала злитись! Тікай хто може!
— Так, все досить сваритись, нам зараз треба піти дізнатись, чи нас прийняли до академії, а якщо так, то повернутись за речами. Побережіть сили! - Вітал приміряв на себе маску миротворця. Зараз комусь наваляють! Представте собі, я не помилився. Заміра кулаком поставила Віталу фінгал під оком, зі словами:
— Та ти вже дістав своєю радісною фізіономією! - І ударом стерла посмішку з Віталового лиця. — Ходімо вже.
     Через п'ятнадцять хвилин ми вже заходимо до академії. Справа від входу висить дошка з іменами, я підійшов ближче, і знайшов наші:
— Шейхан Тейріан - факультет бойової магії. Заміра Бейнуар - факультет бойової магії. Вітал Калітон - факультет бойової магії. Вітанія Даркад - факультет некромантики. Теар Даврен - факультет магічних фамільярів та істот. Кальмія Вайп - факультет травології та цілительства. Вітаю! Схоже Заміро, ми все-таки прийняті до академії, як ти й хотіла, ти на факультеті бойової магії. Ходімо за речима. - Я розвернувся і попрямував до виходу з академії.
     Ми повернулись до готелю і забравши свої речі, попрямували парком до академії.
— Слухайте, я тут думала про те, що сталось в обід... Це не може бути випадковістю, це був камінь помсти. Це однозначно були найманці.
— Кальмія права Шейхане, звичайні розбійники не носять з собою такі сітки, вони надзвичайно рідкісні і їх дуже важко знайти. Їх однозначно послали саме за нами. Хтось не шкодує золота та ресурсів, щоб нас зловити, нам потрібно знайти того, кого вони називають "Повелителем". І бажано якомога швидше.
— Ти абсолютно права Заміро... Але в нас замало доказів, щоб дізнатись хто за цим стоїть. А залишати тих найманців було занадто небезпечно, тож у нас не залишається нічого окрім  як чекати їхнього наступного кроку, але до нього ми будемо готові.
— Звичайно будемо, ми не дозволимо вам загинути. Чи не так Вітале, Вітаніє?
— Саме так Теаре. - Вітал та Вітанія сказали це одночасно.
     Ми попрямували до житлового корпусу академії. Біля стійки консєржа ми зупинились і Заміра промовила:
— Доброго дня! Ми б хотіли заселитись до кімнати. Між іншим, а які у вас є кімнати взагалі?
— В нас є тільки восьмиспальні кімнати, але ви трохи запізнились, залишилась тільки одна вільна кімната, але туди вже заселені двоє драконів, прийшли буквально на п'ять хвилин раніше від вас. Ви єдині, хто ще не заселився. Тож, давайте не тягнути час. Ваші імена?
— А хіба вони вже не записані?
— Мені дали тільки числа драконів, які мають заселитись, імена ми вводимо при заселені, тож...?
— Гаразд. Заміра Бейнуар.
— Шейхан Тейріан.
— Ваші Високості, - він встав і вклонився.
— Я Вітанія Даркад.
—  А я Вітал Калітон.
— Мілорде, міледі. - Він ще раз вклонився.
— Я Кальмія Вайп.
—  А я Теар Даврен.
— Мілорде, міледі. - Він знову встав і вклонився. — Ось ваші ключі, - він простягнув нам зв'язку з шести ключів. — Чоловічий корпус, п'ятий поверх, треті двері зліва. Щоб пройти до чоловічого корпусу, потрібно повернути праворуч від моєї стійки, проминути три перехрестя, на четвертому повернути ліворуч, дійти в кінець коридору, там будуть сходи, по ним піднімаєтесь на свій поверх.
— Зачекайте, а чому чоловічий корпус?! - Заміра подивилась на консєржа.
— У нас вже давно адепти змішано живуть, від корпусів цієї будівлі тільки назви лишились, бо в чоловічому живуть і дівчата, а в жіночому хлопці теж живуть, тож не хвилюйтесь.
— А чому тоді два корпуси?
— Тому, що рівно по центру на всіх десяти поверхах, окрім цього, тому що це нульовий, проходить стіна, яку ми не можемо знести, бо тоді завалиться дах.
— Ну тоді зрозуміло. - Вона повернулась  до нас. — Ходімо шукати нашу кімнату, бо тут цілий лабіринт.
— Ну є трохи принцесо Бейнуар.
— Гаразд, дякую бувайте. - І Заміра розвернулась і пішла, а ми за нею...
     Через сім хвилин, ми вже були біля дверей кімнати. Вітал відчинив двері і зайшов до середини першим, ми за ним. Біля мене став Теар, і я почув як він тихенько прошепотів:
— Вау, яка вона красива...
Навпроти нас стояли дівчина та хлопець, у дівчини свіло-каштанове волосся та блакитні очі, у хлопця темно-коричневе та зелені очі.
— Привіт, ми ваші нові сусіди. - Першою заговорила Кальмія, і я почув, як вона ледве чутно промовила біля мене, — Який він красивий... так, зосередилась, взяла себе в руки. - Схоже Хані грає у подвійну гру... або потрійну, бо я постійно помічаю, що Вітал дивиться на Вітанію, з таким вогником в очах, що відразу зрозуміло, що вона йому подобається, майже так само, я дивлюсь на Заміру.
— Привіт, я Ліана Марітер, моя стихія звук та світло, факультет магічних фамільярів та істот.
— Єссс...ми з нею на одному факультеті. - Це промовив собі під ніс Теар.
— А я Кайлін Марітер, маг металу та темряви, факультет магічної зброї.
— Чекайте, Марітер, Марітер...Точно, ви ж близнюки темряви та світла! Ваша мати третя радниця моєї матері, а батько міністр торгівлі!
     Дозвольте, пояснити... У наших королівствах близнюки народжуються вкрай рідко, а якщо й народжуються, то як правило мають одинакову стихію. Близнюки Марітер, мають різні стихії - світло та темряву, що є унікальним для нашого світу.
— Саме так.
— До речі,  ми забули представитись, я Заміра Бейнуар, маг світла, факультет бойової магії.
— Я Шейхан Тейріан, маг темряви, факультет бойової магії.
— Ваші Високості, - вони вклонились.
— Давайте просто по імені будь ласка. Без цих ваші високості, мілорди, міледі. Згода? Я до речі Теар Даврен, земля та блискавка, факультет магічних фамільярів та істот.
— Я Вітанія Даркад, маг смерті, факультет некромантики.
— Кальмія Вайп, маг життя, факультет травології та цілительства.
— Вітал Калітон, маг вогню та води, факультет бойової магії.
— Я сподіваюсь, ми всі будемо друзями, не хочете приєднатись до нашої команди?
— Команди? - Ліана та Кайлін подивились один на одного, а потім на мене. — Як це команди?
— Команда, тобто ми проводимо час разом, тренуємось, допомагаємо один одному, захищаємо. Саме це він мав на увазі. Чи не так Шейхане?
— Саме так Кальміє, дякую. Отже, ви не проти бути нашими друзями? 
— Ми не проти, отже друзі? - Кайлін та Ліана подивились на нас.
— Друзі!!! -  Ми вигукнули це одночасно. Я став по центру кімнати і простягнув руку вперед, — один за всіх...- Всі по черзі підійшли до мене і поклали свої руки поверш моєї.
— І всі за одного, - після того, як Заміра це промовила, навколо нас з'явився вихор з іскор, а через п'ять секунд зник, і кімната стала такою як раніше, але в нас всіх на лівій руці з'явились малюнки зірки.
— Схоже ми щойно дали магічну клятву... - Кайлін був здивований, але не розчарований.
— Треба буде наступного разу перевірити, як це працює, перш це робити, тому що нічого особливого, ми не зробили.
— Абсолютно з тобою згодна Шейхане... - Заміра, забрала руку, як і інші.
— Між іншим, ви знаєте, чому ми заселились сьогодні, а не завтра. - Вітанія перейшла до справи.
— Так, ректор змінив графік, сьогодні в п'ять годин вечора, в нас загальний збір факультетів. - Це промовила Ліана.
— Всіх п'яти?! - Заміра в шоці, треба це зазняти, таке рідко коли побачиш...
— Ні, тільки перших курсів з п'ятьох факультетів. Сьогодні ж нам призначать старосту, який видасть все потрібне для навчання - форму, книги, блокноти, ручки. - А це сказав уже Кайлін.
—  А розклад коли буде? - я зацікавився.
— Сьогодні старости мають оголосити, тому що завтра ми вже починаємо навчання.
— А звідки, ти все це знаєш? - Кальмія подивилась на Кайліна.
— Нам консєрж розповів, ми його спитались перед тим як заселитись.
— Чудово, отже в нас є ще трохи часу, до початку зборів.
— Ага, - вони вигукнули це одночасно.
Ми поспішили розібрати свої речі...