РОЗДІЛ 7

Заміра

Іспит саме почався, ректор стояв на платформі, два метри над землею, на іншому кінці поля:
— Вітаю всіх присутніх! Сьогодні ми зібрались тут, щоб провести вступний іспит по володінню холодною зброєю, цей іспит є обов'язковим для всіх факультетів. Сьогодні після обіду біля входу до академії, буде вивішений список першокурсників, які вступили до академії і на який саме факультет, якщо ваше ім'я є в списку, ви збираєте речі, і сьогодні ж заселяєтесь до житлового корпусу . Отже, почнемо іспит, факультет бойової магії перший, будь ласка станьте в ряд, справа від мене, я називатиму ваші імена, і ви виходитиме до центру поля. Отже готові? - Ми вишикувались в ряд, Максиміліан Валурійський був правий, я буду  єдина дівчина на цьому факультеті, час від часу я ловила на собі зацікавлені погляди інших. Ось нарешті, підійшла моя черга.
— Еліан Трайтен та Заміра Бейнуар!
     Я вийшла на центр поля, але до мене ніхто не підійшов.
— Якщо його нема, отже його не буде зараховано до академії! Замість нього, з факультету магічних фамільярів та істот - Теар Даврен. - Теар Даврен був темним магом і мав каштанове волосся. Він вийшов до мене та вклонився зі словами:
— Принцесо Заміро, це велика честь для мене. Не засмучуйтесь будь ласка, якщо я вас переможу.
— Можу сказати вам те саме мілорде Теар.  - Батько Теара, лорд Кастор Даврен, та його син разом з Темним Повелителем, нещодавно навідувались до нашого палацу з візитом, щодо поновлення мирного договору, я теж була присутня на тому візиті, тож...
— Ну, це ми ще побачимо.
— Звичайно.
Я зосередилась, і в моїй руці з'явився меч світла. Здивування було на обличчях усіх, окрім Шейхана, Вітала та Вітанії, вони вже бачили його на тренуваннях. Мій меч світла відрізнявся від меча Вітанії тим, що він був не чисто білий, а з блакитними рунами. Такі мечі мають тільки двоє драконів у всьому Шеасі, я і моя мати. Ці мечі сильніші за звичайні, і можуть пробити будь який магічний захист. Про те, що в мене є такий меч, до сьогодні знали тільки мати та батько, Вітанія, Шейхан та Вітал (бачили на тренуванні), а тепер і всі присутні на полі. Здається сьогодні всі зрозуміли, що зі мною краще не зв'язуватись. Ректор Максиміліан нарешті відмер і заікаючись промовив:
— Н-н-неха-а-ай п-почне-е-еться бій.
    І ми розпочали.
    Крок вправо - ухиляюсь від меча, крок вперед, випад, крок назад захист, крок вліво, ухиляюсь, нахиляюсь назад і дістаю лівою рукою до землі, меч пролітає наді мною, випрямилась - випад.
     Все, розминку закінчено, досить гратись, час показати йому, на що я здатна. Використаю стратегію з тренування:
    Крок вперед, оберт меча над головою, я беру його двома руками, крок вперед, випад. Крок назад, я обертаюсь навколо себе і вкладаю більше сили - випад, крок назад - захист, крок вперед, випад, права нога назад, я відбиваю меч біля ноги, удар, я потрапляю йому в зап'ястя і вибиваю меч з його рук, в туж секунду : крок вперед, я хапаю Теара за плече і розвертаю до себе спиною, притягую ближче і приставляю меч до його горла.
     П'ять секунд над полем мертва тишина. А далі гучні оплески. Були здивовані всі окрім Вітанії.
     Мабуть Шейхан думав, що це не спрацює знову, як же ж він помилявся... Ха-ха-ха...
— Заміра Бейнуар - найвищий бал - 200. Теар Даврен - середній - 145.  Далі іспит здаватиме факультет магічних фамільярів.
     Бойовики розійшлись по трибунах.  Після боїв, ми разом попрямували до виходу з академії. Біля виходу  до нас підійшла дівчина з абсолютно білим волоссям і зеленими очима:
— Заміро, це було не перевершено, ти билась дуже круто!
— Дякую Кальмія.
— Шейхане, Вітале знайомтесь, наша подруга дитинства - Кальмія Вайп, донька другої радниці матері Заміри, Кальмія, це Вітал Калітон, син першого радника  Темного Повелителя. А це Шейхан Тейріан, син Темного Повелителя. А хлопець, який саме прямує до нас - Теар Даврен, син другого радника Темного Повелителя. Привіт Теар, знайомся, Кальмія Вайп, донька другої радниці Повелительки Світла, а я Вітанія Даркад, донька Першої радниці Повелительки Світла.
— Приємно з вами познайомитись міледі.
— Мені теж мілорди.
— Називай нас просто по імені, ти Кальмія теж, ми всі так робимо, чи не так Заміро? - Вітанія подивилась на мене.
— Саме так.
— Гаразд, - Кальмія і Теар сказали це одночасно.
— Можна приєднатись до вас? - Теар подивився на нас з Шейханом.
— Так, ми всі тут друзі, отже будемо однією командою. - Шейхан посміхнувся.
— Чудово, Кальмія, Теар, а ви в якому готелі зупинились? - я подивилась на них.
— "Дракон Аронгари".
— Я теж, дай п'ять, - Кальмія простягнула Теару руку. 
— Чудово, отже ходімо переодягнемося, сьогодні після обіду будуть результати, заодно зберемо речі, я впевнена, що нас приймуть. Заміро ти квач. - Вітанія доторкнулась до мого плеча і побігла у напрямку виходу з академії. - Швидше біжимо. - Всі побігли за Вітанією, а я побігла наздоганяти їх.
      Ми майже добігли до готелю, коли, з небо на нас щось впало...