РОЗДІЛ 6

Шейхан

Хтось хоче вбити мене та Заміру, я це так не залишу, потрібно з’ясувати, кому саме потрібна наша смерть...Ваааххх... але не зараз... ххххаххх...ням ням... зараз спати...
«Хто придумав ранок і будильник!?? Треба його вбити...» - Саме з такою думкою, я вставав наступного ранку,  на сходах я наздогнав Заміру, Вітала та Вітанію.
— Ранок в хату!
— І тобі доброго ранку Шейхане. - Ну чому Вітал завжди, навіть зранку, виглядає таким безтурботним?! Це нечесно!
— Цей ранок не можна назвати добрим! - ооо, схоже Заміра сьогодні встала не з тої ноги.
— Підтримую!!! - І Вітанія теж! Треба тікати поки ще є шанс, сердиті дівчата, це дуже поганий знак, тікаємо! Або можна просто перевести тему, що й зробив Вітал:
— Як вам спалося?
— Прекрасно! - Наше тріо неповторне. І це було не запитання, а ствердження!
— Це добре, адже в нас сьогодні ще іспит, - от вміє він зіпсувати настрій з самого ранку! Ррр...
    Після сніданку, ми  попрямували до академії та дорогою розповідали смішні історії з дитинства.
     Сміючись, ми зайшли до академії.
—  Побачимось після іспиту.
      Ми з Вітанією розділились. Вона пішла в сусідній корпус. Навчальна будівля академії поділена на п'ять корпусів, кожен з яких відповідає тому чи іншому факультету. Корпуси поділені на п'ять поверхів, залежно від курсу, на якому ти вчишся. Житловий корпус теж великий, він має десять поверхів, на кожному поверсі є шість кімнат. Звідки я знаю? Ректор проводим нам повну екскурсію територією академії. Але скільки драконів живе в одній кімнаті, ми так і не дізнались...
      Через півгодини ми вже повертались до готелю, результати мають бути завтра вранці.
 — Як дивитесь на те, щоб трохи потренуватись в спарингу, підготуватись до іспиту?
— Я не проти! Пропоную, наступні два дні після іспитів тренуватись. - Вітал підкинув нам гарну ідею.
— Я за! - Вітанія та Заміра такими щасливими ще не були, щось тут не так! Еее, я починаю панікувати!
— Чудово! - Молодець, панікуй, але обличчя має залишатись кам'яним.
     Ми прийшли на поле за готелем, я був вдягнений в сіру сорочку та голубі штани, того ж кольору, що й мої очі, Вітал у чорну сорочку і білі штани. Вітанія у рожеву блузку і чорні завужені донизу штани, Заміра у білу блузку і салатові вузькі штани. У кожного з нас в руці були мечі. Вітанія та Заміра - мечі світла, а ми з  Віталом - мечі темряви.  Мечі темряви та світла мають  тільки найсильніші серед найсильніших, адже мечі можуть поглинати заклинання, і викликати та підняти меч може тільки  його власник.
— Я битимусь проти Вітала, а Вітанія проти Шейхана.
— Згода, - Вітал виглядав трохи самовпевнено, а Заміра зосереджено. Цікаво цікаво... це буде насправді прекрасна дуель.
     Вони вийшли на центр поля, а ми з Вітанією залишились чекати збоку.
— Починайте! - Мій крик рознісся над галявиною. І вони почали бій. Заміра літала над полем, наче птах у повітрі, вона танцювала з мечем у руках...
    Крок вперед, вона обертає меч над головою і бере його двома руками, крок вперед - випад, Вітал відбуває її атаку. Крок назад, вона обертається на 360 градусів, випад, Вітал знову захищається, крок назад - захист, Вітал пішов в атаку. Крок вперед, Заміра знову атакує, а Вітал захищається, крок вперед - випад, крок вперед - удар, Заміра потрапляє Віталу в зап'ястя і вибиває меч з його рук. Крок вперед, вона бере шокованого Вітала за плече і розвертає його до себе спиною, притягує ближче і приставляє меч до його горла.
— Це була легка перемога, - вона посміхається і відпускає Вітала.
— Молодець!!! Це було бомбезно! - Кричить Вітанія, а я просто стою в ступорі і не можу поворухнутись.
— Ей, Шейхане відмирай, зараз наш бій.                                -                                                                        ... Ви не повірите... Я програв... 
     Ми ще трохи потренувались, (один раз я таки переміг Вітанію), а далі повернулись до своїх номерів, готуватись до наступних іспитів. Ми спускались тільки пообідати, повечеряти і знову за навчання, а далі спати.
     Вранці були готові результати, найвищий бал. В обід ми тренувались на мечах, а ввечері готувались до наступного іспиту. Наступного дня були готові результати по телепортації і результат той самий - найвищий бал. Через годину мав початись останній іспит, ми вирішили ще трохи потренуватись. Коли до іспиту залишилось десять хвилин, ми попрямувала на поле:
— Ну то як, ви готові? - Вітанія подивилась на нас.
— Так.
— Звичайно, -  я був впевнений, що здам цей іспит.
— На всі сто, - Вітал був серйозним, а Заміра розслабленою.
— Я вболіватиму за вас.
— А ми за тебе, - іспит по володіню холодною зброєю, є обов'язковим на всіх факультетах.
— Ходімо, - Заміра вирушила до поля, де проходили змагання.