РОЗДІЛ 5

Заміра

Хані, що знущається?! Як моєю ідеальною парою може бути цей самозакоханий, лицемірний і такий красивий ідіот... так стоп... красивий?!... схоже мій мозок перестає працювати, хоча визнаю, він таки досить красивий... тааак... досить підвищувати його его, воно вже й так, схоже завелике, я так легко не здамся!
   Отже, в нас зараз обід в ресторані готелю.
    В цьому готелі, ми пробудемо, ще  три дні, до понеділка, далі, якщо нас приймуть, переїдемо до академії. Чому в готелі? Тому, що так зручніше, якщо їхати з палацу, то треба дуже рано вставати, а так можна довше поспати. Ці три дні, в нас і ще будуть іспити,... так навіть і в неділю.
    Отже, я спустилась до ресторану. Там були  столики, а по центру стояв шведський стіл, по залу з дзеркальною підлогою ходило десять драконів, не враховуючи нас, стеля та стіни, все це були відполіровані до блиску дзеркала.
     Ми сіли обідати, через півгодини ми вже йшли до академії, щоб дізнатись результати. 
Результати вивісили на першому поверсі справа від входу. Ми з Шейханом та якимось Віталом отримали найвищі бали.
— Отже, вступний іспит по трансформації ми здали, ще залишився по стихіям, телепортації та  володінню холодною зброєю.
— Ти права Заміро, останній буде найлегшим для мене, а от як ти його здаш?...
—  Ти здивуєшся Шейхане, але якраз я його здам на ура. На іспиті побачиш.
—  Ну, ну... Вітал?! - вигукнув Шейхан після короткої паузи.
 — Давно не бачились Шейхане, -  до нас підійшов хлопець з чорним волоссям, як у Шейхана та блідою шкірою. Шейхан повернувся до мене.
—  Вітале познайомся, це принцеса Королівства Світла Заміра Бейнуар, а це Вітал Калітон син першого радника мого батька і мій друг дитинства.
—  Твій найкращий друг Шейхане. Приємно познайомитись з вами принцесо Заміра, -  він вклонився мені.
— Мені теж приємно познайомитись з вами мілорде Вітал.
— Що привело тебе до академії, тільки не кажи, що знання, ти ніколи не любив вчитись, - Шейхан виглядав дуже радим.
— Батько змусив піти до академії, я не міг заперечувати. А ще я хотів дещо тобі розказати.                 Між іншим, забула сказати, мілорди та міледі, це  діти лордів, саме такий титул вони носять, титул лорда дається за заслуги перед королівством.
— Що саме? - Шейхан митю посерйознішав.
— Нещодавно, я проходив повз залу для нарад у твоєму палаці Шейхане, і чув як хтось сказав, я не бачив його обличчя, тож не скажу хто, але я чітко почув слова:
"— Після того, як ми вб'ємо Темного Повелителя та його сина, Королівство Темряви належатиме вам, мій Володарю.
— Отже, залишається тільки Королівство Світла, і я правитиму всім Шеасом." Вони хочуть вбити тебе, ти маєш бути дуже обережним...
— Коли це було?
— Три дні тому...
— Вітанія?! - я побачила, як по коридору  до нас прямує дівчина з чорним волоссям та в білій сукні до колін, сукня прикрашена чорними квітами.
— Це хто? -  запитав Вітал та Шейхан одночасно. Дівчина підійшла і стала біля мене. 
— Знайомтесь, - я повернулась до Шейхана з Віталом. Я повернулась до дівчини, -  це Вітанія Даркад, донька радниці моєї матері  та моя подруга дитинства. Вона маг смерті, тож будьте обережні.
     У нашому світі окрім магів світла та темряви, є й інші маги - вогню, води, льоду, блискавки, металу, природи, часу, лави, землі, повітря, звуку. Найсильнішими є маги Гелаксі, на другому місці - світла та темряви, на третьому  - смерті та життя, на четвертому  - вогню, води, землі та повітря, на п'ятому - всі решта. Маги Гелаксі уже тисячі років не народжувалися у нашому світі, а магів темряви та світла вже теж не багато.
— Міледі Вітанія, я Вітал, маг вогню та води.
— Мілорде Вітал, приємно з вами познайомитись, - вона вклонилась.
— Вітанія, а на якому ти факультеті?
— Факультет некромантики.
— Гарний вибір міледі Вітанія.
— Давайте просто по імені.
— Без проблем Вітаніє.
— Чудово Вітале.
— Я теж згоден, - вставив свої п'ять копійок Шейхан, — просто Шейхан, а ти за Заміро?
— Звичайно.
— Ходімо прогуляємось містом, - Вітанія промовила це вже біля входу до академії.
— Я за, - ми троє сказали це одночасно.
    Через три години прогулянки Аронгарою, ми повернулись до парку, що вів до готелю де ми зупинились:
— А у якому готелі ви зупинились? - запитала я у Вітала та Вітанії. 
— "Дракон Аронгари", - промовили вони одночасно.
— Ми теж, - промовили ми з Шейханом разом.
     Ми засміялись.
     Разом ми повернулись до готелю. Номери Вітанії та Вітала були навпроти наших.
— Добраніч, -  я помахала Вітанії та Віталу.
— Вам теж, - промовили вони та зайшли до своїх номерів.
— Солодких снів Заміро, сподіваюсь вони будуть про мене, - Шейхан підморгнув мені і зник у своєму номері.
    Я фиркнула і зайшла до свого номеру. Через тридцять хвилин я вже спала...