РОЗДІЛ 3

Заміра

Заходячи до аудиторії я трохи хвилювалась. Перед нами зайшов ректор, батьки залишились чекати за дверима, ректор мав ще заповнити якісь документи, тож вони затримаються тут.
— Адепти, знайомтесь принцеса Заміра, - світлі встали та вклонились, а темні навіть не рипались, — та принц Шейхан, - цього разу вклонились всі темні, а сиділи світлі, ректор посадив нас за перші парти, — вони писатимуть тести разом з вами, а зараз не заважатиму, починайте писати, - і він вийшов з аудиторії.

     Ми написали іспити, і тоді викладач промовив:
— Результати будуть після обіду біля входу, а зараз можете йти, - і ми всією дружньою командою покинули аудиторію. До мене підійшов Шейхан:
— Як думаєш, ми здали іспит?
— Думаю так. А що, хвилюєшся?
— Є трохи. Може, поки чекаємо результатів, прогуляємось до готелю? Що скажеш?
— Не знаю...
— Погоджуйся Заміро. Можна я так буду тебе називати?
— Можна. Тоді і я називатиму тебе просто Шейхан. Домовились?
— Звичайно.
 Ми саме вийшли з академії.
— Ну то як на рахунок прогулянки.
—  Гаразд, але мені перед тим треба попередити батьків.
— Мені теж, через п'ять хвилин на цьому самому місці.
    Я знайшла батьків досить швидко. 
— Можеш іти, крім того, якщо  тебе приймуть до академії, ти сама зможеш вирішувати як тобі бути. Ми  не завжди будемо поруч, - сказав батько, як завжди спокійний.
— Звикай доню, і не хвилюйся ти так, ти обов'язково вступиш до академії. Ми скоро повертаємося, але перед тим, у нас зустріч з батьками принца Шейхана, не сумуй, - мати поцілувала мене, і я повернулась на місце зустрічі, Шейхан уже чекав.
— Ну то як?
— Ідемо.
     Ми разом відправились прогулятись по парку Аронгари. Місто просто прекрасне, принаймні так мені розповідали, а так це чи ні, ми сьогодні перевіримо, після отримання результатів, я планую прогулятись містом.