Нова батьківщина

Нарешті, після пишного сніданку, армія під керівництвом принцеси висунулася вперед, далі дорогою на захід. У цей час, Плюмусу і його загону птахолюдей дали завдання досягти Надгірного Міста першими і підготувати всіх вірних закону солдатів до скоєння свого обов'язку. З новою підтримкою з Вулканового Міста у вигляді провіанту, більшої кількості возів та спорядження, марш йшов швидше і перепочинки оголошувалися рідше. Місцева дорога була набагато якіснішою ніж у південній частині країни, тому й не було проблем із застряганням транспорту, а погода була надзвичайно гарною,лише сонце, немов згадуючи старі часи піддавало сил на смаження земних істот. Все йшло добре і всередині армії. Більшість з бестаїв мала високий бойовий дух та вже більш-менш звикли до Ернести. На відпочинку та надвечір вона з Микаїлом відпрацьовували ухилення та атаку разом, а відпочиваючі бестаї спостерігали за ними. Деякі пропонували вже дружні дуелі, але все одно майже завжди програвали раніше ніж пройде п'ять хвилин. Ернеста підбадьорювала їх, кажучи, що просто вже розігрілася після тренування і багато хто їй вірив.

Наступного дня армія Шарми все так само продовжувала свій шлях та під кінець доби вже ступили на територію птахолюдей. Дорогою зустрічалися невеликі фермерські господарства, що було рідкістю для цієї країни. В основному там вирощували лютововків, з чиїх зубів бестаї створили свою валюту, і цих тварин використовують, як тягових або їздових, а їх шкури часто роблять матеріалом для легкої броні чи просто в ремісліності.

Десь після обіду третьго дня, прапори принцеси Шарми вже майоріли на вітрі під скелями Надгірського Міста. Вже на ранок четвертого дня вони будуть прямісінько під самим містом.

Так і сталося, хоча армія запізнилася на декілька годин і прийшла на полудень. Винна у цьому велетенська піщана буря, що різко розігралася ще з ночі. Пісок ліз за шиворіт, в очі, рот, вітер зривав прапори та головні убори. Погода точно не льотна. Видимість була дуже погана, однак дещо помітити можна було.

Знаменитий ліфт пталюдей був заблокований, внизу стояв лише невеликий загін бестаїв з білим прапором.

— Ось ми знову під твоїми стінами. — громко крикнула левиця, немов дивлячись за буревій у чисте небо.

— Не кажіть так, ніби ми тут провели кілька років і не були тут стільки ж. — зауважила Лілфіна.

— Та й вас раніше було всього двоє, а тепер з вами я, ваша армія і вірні птахи під керівництвом Плюмуса.— До розмови додалася Левіора. — Ви мене ще надурили тоді...

— Хм. Можу ще раз обдурити, якщо сподобалося. — лукаво посміхнулася Шарма, хоча цього не було видно під шарфом.

— Ні, дякую, але від тебе секретів я не хочу отримувати. Зазвичай вони не дуже приємні. — криво посміхаючись нащадок Фенікса відмахнулась рукою.

— Та годі тобі, нема чого бути такою серйозною. Моя хитрість подібна до героя Лисиці. Може, я її родич? Чи навіть нащадок? — обходячи Левіору навколо, вона ніжно проводила своїми подушечками лап по палаючих зсередини крилах дівчини.

— Кхм, принцесо, треба щось зробити з тим загоном, що наближається. Та й що ви взагалі накажите? Такий вітер не дасть нам повітряної переваги. Та й я не впевнена, як буде проходити штурм цитаделі при такому вітрі. — Своєю серйозністю Лілфіна врятувала птахолюдку.

— О, то хай Левіора поговорить з ними, хто вони і навіщо вони… А що до переваги… вороги теж не мають її, і вони не загартовані в наземних боях, без використання своїх крил. В такі моменти ми, хижаки, почуваєш себе найсильнішими. Все відбудеться як планувалось! — різко відповіла левиця.

— Добре, Шармо. — Полум'яна птахолюдка махнула своїми крилами і підстрибнула на зустріч незнайомцям, залишивши по собі парити кілька пір'їн, які підібрав сильний вітер та які згоріли так і не торкнувшись землі.

— Поважна пані Левіора. Лорд Астран так турбувався за вас. Він не очікував, що ви поєднаєтеся з цією бунтівницею. — попереду стояв старий папугоподібний бестай, він немов не відчував гострий пісок та терпеливо чекав на відповідь дівчини.

— Астран там? У місті? —нетерпляче та сильно розлючено звернулась Левіора.

— Так, і він чекає на ваше повернення. Правда, він сподівався, що Плюмус доставить вас, але ви прийшли з армією. Чи не скажете ви, що все це означає. — на цих словах папуги, Левіора змахнула своєю косою, на кілька хвилин оточивши парламентерів вогненною стіною.

— Я Левіора, справжній нащадок Першого Фенікса та законна правителька цього міста! Ви посібники зрадника, таких як ви чекає суворий суд! Не чиніть опір і доживете до нього! — вставки в повний зріст вона плавила весь пісок що пролітав повз неї.

— Га? Ви задумали бунт? Ви хочете завоювати свою батьківщину? — злякано піднявши руки запитав старий бестай. Решта делегації були в шоці.

— Захопити? Ні, я просто вирішу всі свої неузгодженості з Астраном, всі його слуги будуть піддані допитам і суду. Я плануючи лише повернути свою втрачену батьківщину. Вже зараз, Плюмус готує народ до повернення справедливості і чекає на цей сигнал. — дівчина махнула косою вгору, хвиля полум'я кинулася в небо і розрубала велику хмару навпіл, на мить звільнивши небо від полону бурі. Після цього моменту у місті пролунав гучний звук. Він звучав, як незвичайний вереск якоїсь птахоподібної істоти, точно не бестая. Це був сигнал тривоги.

— Що там відбувається? — перелякано поцікавився папуга.

— Історія, раднику Петруш. — за спиною птахолюдки, з-за потоку піску вже з'явилася Шарма, Лілфіна та Ернеста, а за ними і вся армія підійшла. 

Принцеса наказала солдатам заарештувати переговорну групу, а сам командирський загін поспішив до ліфта. Сьогодні справедливість має запанувати знову.

— Левіоро, все добре? — нарешті троє осіб, що найбільше виокремлюються з цієї армії, добігли до птахолюдки.

— Так, уперед до підйомника! Треба якнайшвидше проникнути в місто. — скомандувала феніксонародженна.

— Давай, командири вже проінструктовані, чекають добу, потім почнеться облога. — попередила принцеса. Всі погодилися з умовою та направилися вперед.