Несподівана зустріч

На диво, Ернеста прокинулася рано вранці без чиєїсь допомоги. Сонце тільки вставало, ранкові сутінки танули в сонячних променях і освітлювалися світлом небесного тіла.

Як слід потягнулися в ліжку дівчина почала чепуритися, настрій був кращий ніж вчора і голова була легшою. Після сну багато, що стало на свої місця, можна поглянути на ситуацію свіжо.

Причепурившись, вона знову повернулася до своїх думок, обробляти вчорашню інформацію та події останнього тижня. Але її мозковий штурм перервав шум із вулиці. Гучний крик, незрозумілий переполох був на вулиціх міста, а сигнальний дзвін попереджав про надзвичайний стан. Насторожено визирнувши у вікно, Ернеста побачила за стінами міста невелику армію, приблизно двісті бестаїв. Над стрункими рядами розвивалися три прапори: Білий з помаранчевою хижою пащею в центрі, червоний з чорним драконом, що дихає полум’ям в небо, і поділений на шість кольорових квадратів. , червоний, помаранчевий, коричневий, жовтий, зелений та небесно-голубий, а в центрі красувалася корона. На тлі кожного кольору вона мала своє місце.

Вперед з армії вийшло п'ять постатей, вони протрубили у ріг і пройшли до головних воріт. Через деякий час, один із вартових побіг звідти прямо до замку, не шкодуючи ніг. Ернеста вирішила, що він до Арієса, тому поспішила до тронної зали. Швидко вона одягла кірасу і наручі, а потім поспішила розбудити Арвіда.

— Гей, прокидайся, здається серйозна справа буде! — з напором постукала у двері дівчина, на що почула незрозуміле микання. — Давай, нема часу спати, це може бути дуже корисно, увійти у внутрішню політику цієї країни! Чекаю у залі правителя. — як тільки вона почула більш активні звуки в кімнаті, то припинила своє неподобство і бігом вирушила в початкове місце призначення.

Бестаї, що були всередині замку немов прилипли до вікон, ніхто не знав, що буде далі, але, судячи з пошепок, готувалася битва.

 Злегка захекавшись, Ернеста майже добігла до зали, на підході, звідти вона почула лякаючі новини.

— Як принцеса? Справжня? Каже прийшла скинути узурпатора!? Скажи... мм... скажи, що я запрошую до себе парламентаря, так! Хай прийде сюди переговорник! — стривожений, як ніколи, Арієс віддав наказ, прибрамник погодився з наказом і кинувся назад, узявши з собою ще пару озброєних до зубів вартових. У замку коїться хаос, перелякані слуги бігали сюди-туди, а схвильовані солдати перебігали від посту до посту, перевіряючи оборону на можливі проломи. Згадали величезні дірки в тронній залі та коридорі, які, поки що, ще не встигли цілком зачинити, а прикрили лише дошками і все.

Ернеста обережно зайшла до порожньої зали, тільки вівцелюд уперся обличчям у долоні і щось бубонів собі.

— Кхем, Арієсе? Що таке? — здалеку запитала вона.

— А ти не бачила? Там ціла армія! Диви на ті прапори! Там армія Вулканового Міста та Білокам'яного. А ще прапор об'єднаного вождівства. Це прапор Верховного Вождя! І мало того, тут мені заявляють, що сама принцеса, що зникла два роки тому, прийшла з цією армією під стіни тепер мого міста і погрожує вбити узурпатора! Мені кінець! Ця авантюра зайшла надто далеко, Муті... — панічно пояснив Арієс.

— Але ж ти покликав переговорника, якщо зможеш домовитися, то ще нічого не скінчено! — Спробувала заспокоїти друга дівчина.

— Їм вистачить сил захопити нас. Я почав зменшувати армію, бо не вважав за потрібне витрачати такий бюджет на непрацюючі одиниці. Приблизно одну четверту вже розформовано, ще після захоплення влади я не маю радників, деякі громадяни пішли в підпілля, щоб помститися за вбивство їх повелителя. — потрохи змирившись з не кращою долею додав вівцелюд.

— Я, ми можемо спробувати тобі допомогти в переговорах. — у цей момент до зали забіг готовий до бою Арвід.

— Командире, думав це жарт, а як визирнув у вікно так зрозумів, чого ви спозаранку такий балаган влаштували! Що, Арієсе, посипалося твоє правління? — недоречно пожартував чоловік. 

— Мені ще вас не вистачало. Мене ж точно вважатимуть зрадником, якщо побачать, що завойовники ходять у мене як удома!

— А взагалі, ти мене вже розчарував, Арієсе. Що ти за правитель, котрий опускає руки прямо перед самим боєм? Ти нікчема. Ти слабкий духом, слабкий принципами та тілом. Мені огидно бути гостем у такого господаря. — несподівано, Арвід вмить став серйозним. Його слова були сповнені ядом, який безперешкодно руйнував душу бестая прямо зсередини.

— Арвіде, ти що таке кажеш? Це вже не йде у рамки жарту. У нас тут справжня біда за стінами! Досить сіяти зневіру в скрутний час! — розлютилася Ернеста, вона ледве стрималася, щоб не вдарити людину.

— Давайте... — Арієс хотів запропонувати думку, але раптом за спинами людей пролунали незнайомі голоси, та важкі кроки, а в приміщенні раптом стало набагато спекотніше.

— Ну і де Булдандін? Не думала, що цей зрадник утече від мене! — обернувшись, вони побачили левицю бестая, кольору попелястого піску. Вона гордо йде в центрі групи, побіч від неї йшли мишеподібний бестай у багатому мундирі із рапірою, білокрилий птахолюд, а з ним поряд, з палаючим пір'ям і великою незвичайною косою, інша птахолюдка. В самій стороні, у повній самурайській броні та катаною на поясі йшов червоношкірий ящірколюд з суворим поглядом.

— Представтеся для, початку! — крикнув з трону вівцелюд, здавалося, що він зовсім забув про страх, який мучив його кілька секунд тому.

— Я принцеса Шарма, дочка покійного Верховного Вождя Апострофа, справжня правителька земель Вільних Міст Бестаїв! Підкорися моєму наказу і відповідай, де величезний бикоподібний бестай, твій вождь Булдандін? — гордо вигукнула левиця.

— Так ви це... не за тим невдахою, що зараз на троні? — у розмову вліз Арвід.

— Помовчи, Арвіде, зараз не найкращий час. Прошу нас... — Ернеста поставила перед хлопцем руку, а потім спробувала вийти вперед.

— Стій на місці і закрий пащу, загарбнику, що вороги взагалі роблять в обителі головного ненависника вашого роду в усій країні?