Швидкоплиний день відпочинку

Прохолодний вітерець огортав тіло Ернести, а жаркі промені сонця припікали її спляче обличчя. Насилу розплющивши очі, але швидко прикривши їх рукою, вона виявила себе в ліжку, посеред маленької дерев'яної кімнати. Не схоже на тюремну камеру, швидше на звичайну спальня. Обережно пробіжавшись очима по приміщенню, вона швидко відчула себе в одній сорочці і шосах, броня лежала неподалік, біля платяної шафи з цікавими візерунками рослини, що плетуться по гранях. Меч теж лежав неподалік, так само як і ікло того звіра, який вона прихопила зсобою після бою.

Пролунав стукіт у двері. Дівчина миттю вискочила з ліжка, одним рухом витягла пошарпаний меч із піхов і відчинивши двері з ноги приставила кінчик леза до голови відвідувача. Біля стіни стояв Арвід, його відбило дверима у стіну, однак його не здивувала поведінка командира, він відсунув рукою зброю почав діалог.

— Командире, ви нарешті прокинулися. Можна увійти? Потрібно обговорити наші справи. — серйозно сказав чоловік.

— А, ну що ж. Проходь, у мене теж є кілька запитань. — Ернесту спочатку збентежило, що Арвід так спокійно поводиться та те, що він хотів зайти до неї в кімнату, доки дівчина непритомна, однак пропустила хлопця всередину. Він озирнувся, зазирнув за вікно, потім, задерши штори, сів на табурет. Дівчина зачинила двері і сівши на ліжко вичікувально подивилася на підлеглого.

— Я почну звіт, якщо дозволите. Зараз ми під заступництвом цього демона, Арієса. Ми знайшли вас непритомну у скарбниці. Вівцелюд лише переконався, що ви не померли, а потім дістав з того ящика, що привіз Муті, висохлий труп якогось демона. Мені він пояснив, що це потрібно для справи. На той час нас знайшли стражники, але Арієс заявив, що вбив того бика в чесному бою. Як я зрозумів, викликати вождя на дуель можна лише якщо заявляєш про порушення традицій, чи шкоду своєму народові. Як привід наш союзник пред'явив той труп, це нібито герой, чию гробницю розорив головний демон. Дивно, але варта повірила йому і супроводила до радників, щоб ті організували оголошення для народу. Нині вже третій день, після нашої перемоги, весь цей час ви спали. Нас позначили як почесних гостей з іншої країни, тому ставлення буде прийнятним. Ще хочу підмітити, весь час цей вівцелюд ніби уникав мене, а як тільки ми перетиналися, він швидко відмовлявся важливими справами. Не зважаючи на якісну медичну допомогу, мені здається, він планує зрадити нас, тому будьте уважні. — тихо розповів ситуацію чоловік.

— Гаразд, я потім ще краще дізнаюся, що і як. Зараз головне, що ми в безпеці. Флінна не знайшли? — зупинила хлопця дівчина і почала ставити вже конкретні запитання.

— Ні, Арієс насамперед послав слідопитів на пошуки, але ніхто не повернувся.

— Цей хлопець зрадив нас. Помста має відбутися, інакше який із мене командир. — з жалем сказала дівчина.

— Яким буде наш наступний крок? — чоловік швидко підвівся на ноги ще раз перевірив вікна. 

— Я хочу особисто поговорити з Арієсом. Твоя рана ще болить? — тримаючись за заявила Ернеста.

— Вже майже ні. Тутешні чаклуни вміють не лише фокуси творити.

— Добре, тоді, дай мені пару хвилин, підемо до цього бестая, я хочу дізнатися в нього багато про що. — Ернеста піднялася з ліжка, надягла не повний комплект обладунків, співчутливо подивилася на свою знівечену зброю і відклавши її в піхви відчинила двері. — Веди мене до нього.

— Гаразд. До речі, він ще казав, що як тільки ви прокинетеся він покаже нам цікаву річ.

— Що ж. Заінтригував.

Люди пройшли кілька поворотів тьмяно освітленим коридором, місцеві стражники з цікавістю дивилися на тих, хто проходив, але й слова не сказали. Дехто ховав погляд, хтось взагалі уникав прямої зустрічі, а за спинами чулись стривожені пошепки. Дійшовши до зруйнованої тронної зали, двері якої були повністю розкриті. Ернеста з гордо піднятою головою увійшла першою. Там, де раніше височив величезний трон з кісток і черепів, зараз стоїть прикрашений стілець з високою спинкою. На ньому сидів Арієс, перед яким був виставлений стіл, повний різноманітної їжі. Побачивши це, та почувши заповнивший всю залу запах свіжого хліба, спецій та нещодавно нарізаних овочів, шлунок дівчини наполегливо дав про себе знати низьким бурчанням. Тут людей помітив і сам вівцелюд.

 — О, Ернесто, ти прокинулася? Ну, звичайно, ти ж тут. Сідайте, ви напевно зголоднілі. — Арієс поплескав у долоні і з маленького виходу в кутку кімнати вибігли раби бестаї. — Принесіть сюди два стільці для цих гостей, швидко. — наказним, трохи суворим тоном гукнув їм бестай і ті слухняно підкоряючись втекли, звідки вийшли. Через деякий час вони принесли меблі і запросили відвідувачів присісти. Люди з невеликою обережністю прийняли запрошення і посідали за стіл.

Раби, виконавши своє завдання, поспішили знову зникнути з кімнати.

— Так ось, Ернесто, я радий, що ти нарешті прокинулася, можеш брати що хочеш. — Арієс не здавався щасливим, та на його обличчі сяяла усмішка, але вона була лише наполовину щирою.

— Радісно бачити, що ти здоровий, я так розумію, ти тепер місцевий вождь? Веселишся тут? — добродушно відповіла дівчина, обираючи чим поласувати першим.

— Ага, дивись який важливий, командує тут усіма. Ти ще не бачила його виступу перед містом. Справжній узурпатор, хай і обіцянки були добрими. — вліз у розмову Арвід.

— Так, а по тобі й не скажеш, що ти такий владний. — нарешті обравши якийсь салат дівчина потягнулася до нього з тарілкою та виделкою.

— Насправді вождем мав стати Муті... — атмосфера за столом миттю почорніла.

— Мені шкода, що так сталося… 

— Я мав час обміркувати це. Ви не винні, але цей зрадник і вас кинув тут на розтерзання нам. А Муті, він помер за те, у що вірив. Я не збираюся оскверняти його пам'ять тим, що відступлю від плану або покараю вас. У нас був договір і Він, його б дотримався. Тепер роль вождя доводиться грати мені, я, чесно кажучи, не радий такому. Мені доводиться видавати себе за гідного правителя, тим самим втрачаючи себе. Вождь має бути величним, його слова повинні заглушати голоси слуг, він повинен вимагати, а не просити чи просто наказувати... Але я не такий. Ще ці питання щодо управління. Минулі радники втекли, тому зараз я сам усім займаюся. Добре, що мені прощають деякі помилки, за моє добре ім'я, яке я набивав тут потом і кров'ю.