Довіра та таємниці

Яка ціна довіри? Левіора зробила сміливий і в'язкий крок, довірившись двом, як вона вважала, повстанцям. Їй пощастило, бо вони знали, що принцеса жива. Більшого їй поки що не потрібно. Але якщо вони ніякі не повстанці? А раптом це таємні мисливці за головами, розбійники чи просто мандрівники, які влучили вигідний шанс продати птахолюдину гвардії? А якщо вона зараз зімкне очі, чи відкриє вона їх знову, чи стане трофеєм у стінах замку її двоюрідного брата? Від цих думок немов мурахи пробіжали по спині.

Якийсь шурхіт за спиною раптом перервав політ думок дівчини. Вона насторожено розвернулась і побачила перед собою Лілфіну.

— А, це ти. — не особливо здивувавшись, дівчина продовжила тикати палицею у вугілля, намагаючись повернутися до минулих думок.

— Навіть не знаю, радіти чи ні, що ти ще не спиш. — Миша підійшла ближче і підсіла поряд до затухшого багаття.

— З чого така дилема? — поцікавилася птахолюд.

— По правді, я не зовсім вірю твоїй казці, але якщо пані вирішила тобі довіритись... Я не буду нічого з тобою робити, поки вона не накаже. — миша прибрала свою руку з рукояті рапіри та трохи примостилася зручніше на невеликому камінчику.

— Звісно, ми знайомі зовсім трохи, я все розумію...

— Ось як? Тоді даси відповідь на запитання? Як цей артефакт допоможе у визнанні тебе справжньою правителькою міста?

— Я вже казала, якщо нащадок фенікса торкнеться артефакту, то отримає частину колишньої сили та магії Прародителя. — Вона важко зітхнула і продовжила. — Але ж тобі не це цікаво? Мій кузен увірвався до тронної зали, де в цей час сиділи мої батьки, з мечем стародавнього героя в руках. Заявив, що правдивий правитель, а мої батьки – узурпатори, які обманом правлять народом уже не одне покоління. Як я пізніше дізналася, батьків він не просто так заслав із міста в пустки замість страти, вони розповіли йому про мене все, адже тільки у мене виявилася кров фенікса, так вони заробили його милість, а я, маючи таке забарвлення, була йому як кліщ на носі. — На цей момент її голос уже почав виплескувати гнів. — Мене він вирішив таємно захопити та наказав привести живою чи мертвою. Але я вмію за себе постояти, втікши з палацу я тинялася по темних закутках придумуючи план, чула багато чуток, і нарешті зустріла вас.

— Зачекай, хочеш сказати, що будь-які воїни чи стражники пташиного племені можуть на нас напасти, якщо впізнають тебе?

— На жаль так.

— Треба було нас попередити! Тоді б я тричі, ні чотири рази подумала б перш ніж... — миша ненадовго перейшла на крик, але швидко схаменулась і постаралася повернути назад нормальний тон. — Гаразд, як я сказала бажання пані – моє бажання. Не сприймай її за простушку, інтуїція в неї дуже хороша. Був у нас хлопчина, людський. Його привели найманці як дар. А вона взяла та прийняла його собі на службу як таємного радника. Цей слуга займався безпекою пані від убивць та шпигунів. Брудна справа, не по мені. — Лілфіна знов схопалася за зброю.

— А ця левиця, певно, важлива дворянка. Чому ж ви обрали боротися проти теперішнього правителя?

— Помста, і жага до справедливості. У цьому ви з нею схожі. Її батька вбили, а всі вірні слуги, крім мене, напевно теж пішли слідом за нині покійним... батьком. — миша зробила невелику паузу, здається, вона хотіла щось згадати, та все не могла дістати потрібний спогад. Врешті решт, пнувши пісок на вугілля вона розвернулася в бік дороги, ставши спиною до Левіори. — Гаразд, вважай я поки що тобі вірю, будь обережнішою і викладай усі сюрпризи відразу на стіл, щоб вони не стали фатальними. Сама знаєш, зрадити можуть навіть ті, хто був тобі дуже близький. — Тепер вона легко підійшла до соратниці, поплескала птаха по плечу, тим самим кажучи "продовжуй у тому ж дусі", та пішла назад відпочивати.

— Так... Довіра нині не в пошані...

Крім нічної розмови, стерв'ятників, що доїдають вечерю мандрівників, ящірок, одна з яких залізла на чобіт Лілфіни і стрибаючих по горах козлам, ніч пройшла спокійно. Дівчата прокинулися майже одночасно, зібрали пожитки та приготувалися йти в дорогу.

— Левице, ти, я дивлюся, хоч і дворянка, але не така засоня, як усі кого я знала. — дружелюбно вигукнула на привітання Левіора. 

— Дворянка... Від дочки лорда чую! — перевівши стрілку розмови, посміхнулася левиця. Потім вона дістала мапу і почала вводити новеньку супутницю в курс справи. — Отже, наш план такий, йдемо в Степове Місто цією дорогою. Дізнаємося про місцеві настрої народу і влади, потім йдемо в Білокам'яне місто, зустрічаємося з основною групою і продумуємо план революції з урахуванням отриманої інформації.

— Ти так одразу розповіла мені весь план... А що, коли я зраджу вас? — раптом запитала Левіора.

— Тоді ти не побачишся з принцесою. — Шарма знизала плечима у відповідь.

— Гаразд, то що ти там казала? — птахолюдка вирішила змінити тему.

— Так, он, попереду дорога, вона веде до Степового міста, ідемо за мною. — Командирським тоном сказала левиця і весь загін рушив на південний схід по погано викладеному камінню, яке намагалося імітувати дороги старіших рас.

— А ось мені цікаво, як ти стала командиром? Що принцеса побачила у тобі? — Левіора знову почала нападати своїми запитаннями.

— А як ти вважаєш? — загадково посміхнулася левиця.

— Ну, я думаю ти доволі відповідальна та вірна. Незважаючи на труднощі, частиною яких я є, ти не відступаєш від мети. — Недовго думаючи припустила нащадок Фенікса.

— Думаю, ти применшила мої переваги. — не прибираючи хитрої та загадкової посмішки відповіла левиця та потягнулася за своєю флягою.

Птахолюдина лише хмикнула у відповідь. Так, вони продовжили шлях у тиші. До моменту зустрічі з іншим мандрівником.

То був старий віслюк, керуючий візком, у який запряжені лютововки. Вантажна частина транспорту була накрита брезентом із парусини.

— Вітаю пані, я бачу ви мандрівники підготовлені до нашого краю, але так само, я бачу, що вам не завадить обновка. — Дід здавався беззахисним і слабким, але як мандрівник правильно помітив, не готовим і слабким у пустках не вижити, тож дівчата зупинилися послухати його. Старий напівзаплющеними очима оглянув трійцю, а потім розкрив невеликий край свого брезенту. Там ховалися майже нова зброя всіх видів, броня будь-якого класу, і навіть пара алхімічних продуктів.