Джона розбудив будильник о восьмій годині ранку. Століття минають, а плани пограбування банку не змінюються. Зайти, показати зброю, забрати гроші та поїхати до заходу сонця. Що тут може йти не за планом? Усе було надійно, як 200 літний АКМ у наплічнику. Машина вже стояла на парковці біля банку, де була інша одежа та документи на нове життя. У цьому плані був навіть банківський клерк, який отримає долю, за те , що зі здивуванням буде дивитися на людину зі зброєю та викладати з сейфа до валізи, а через кілька годин поміняє цю валізу на картку країни, де з'явиться дивукуватий архіолог, який буде усе життя копати давню цивілізацію.
Та надійний план. З цією думкою Джон пішов до душу.
- Новини. - сказав він своєму розумному будинку. Вмикнувся галоекран на якому відучий розпочав:
- Сьогодні повернувся корабель "Блакитний птах" після тридцяти років мандрів по Всесвіту до найближчої планети, так званої межі Золото волоски, за межами нашої сонячної системи.
"Коли він стартував, я ще не народився" подумав про себе Джоні, стоячи під водограєм душа.
- Екіпаж корабля сьогодні дасть велике інтерв'ю в приміщенні ООН.
- Набридло, прокоментував Леон виходячи з душа до кухні, розумний будинок розумно висмикнув передачу.
#487 в Фантастика
#70 в Антиутопія
#682 в Молодіжна проза
#188 в Підліткова проза
Відредаговано: 15.06.2024