Епілог

Згодом трапилася ще одна приємна для котів подія. Котлики продали будинок з конюшнею на Троєщині і купили величезну ділянку з будинком поряд з Гнатюками. Тепер друзі могли цілими днями проводити час разом.

Історія про подвиг котів швидко поширилася містом. Блогери, які зняли котів із кіньми, опублікували відео в соціальних мережах, а місцеві новини розповіли про події біля млина та в будинку Гнатюків. Коти стали справжніми зірками, хоча їм і не дуже подобалася така увага.

— Відчуваю себе трохи незручно, коли всі дивляться на мене, — зізналася Кіра.

— Головне, що ми виконали свою місію, — высокопарно промовив Кузьма. — Решта — просто дрібниці.

— Дивись не злети, як кулька з гелієм. Так роздувся від важності,— підколола друга Маша.

— Та я ж мав на увазі інше. Ну, коротше, ви зрозуміли!

— Зрозуміли, зрозуміли, — заспокоїла його Кіра. — Маша пожартувала.

Гнатюки разом із адвокатами офіційно зареєстрували права на млин. Будівлю вирішили відремонтувати й зробити з неї музей, присвячений історії їхньої родини.

— Це буде не лише пам’ятка для нашої сім’ї, а й місце, де всі зможуть дізнатися про наше минуле, — сказав Гриша.

Коти й коні стали частими гостями на млині, допомагаючи господарям у підготовці до відкриття музею.

Після всіх пригод друзі нарешті могли відпочити і зібралися на подвір’ї біля дому. Господарі приготували особливі смаколики для своїх улюбленців — коням принесли соковите сіно та відбірний овес, а котам червону рибу, індичий паштет та козяче молоко.

— Я ніколи так смачно не їв! — сказав Кузя, облизуючи довгі вуса.

— І я! — підтримала його Маша.

Кіра, потягнулася у своєму улюбленому кошику і додала:

— Але найголовніше, що ми разом. Жодна пригода не буде страшною, якщо поруч друзі.

— І ми завжди готові до нових викликів, — сказав Рудий, задоволено вдивляючись у захід сонця, кольору його шерсті.