Глава 7. Час рішучих дій

— На тому тижні я чула одну розмову, але тоді зовсім не надала їй значення, — почала Кіра.

— Яку? Яку розмову ти чула? Про що? — нетерпляче спитав Кузьма.

— Про підозрілу зацікавленість інвесторів у їхньому новому проєкті. Казали, що все це доволі дивно, але упускати такий шанс — гріх.

— Зрозуміло! — Рудий аж підстрибнув на місці. — Цей шахрай виманив їх кудись, щоб викрасти скарб!

— Але хтось викрав його раніше, — підсумувала Машка.

— Вони не могли поїхати, не попросивши когось приглянути за кіньми, — досі не могла повірити Кіра.

— Можливо, цей тип або його спільники теж це якось врахували, — трохи заспокоївшись, Рудий сів біля Кіри.

— Головне тепер вирішити, що робити далі, — вмостився поруч Кузя.

— Для початку трішки заспокоїтися і почати думати логічно, — Маша, як завжди, зберігала холодну розсудливість.

Почулися кроки, й коти примовкли. Невдовзі долинув голос Гостя. Він із кимось розмовляв по телефону й постійно плював собі під ноги.

— Ти розумієш, що ще трохи, і нас викриють? — майже кричав він на весь двір. — Мало того, що їхні друзі вже тут були й, здається, щось запідозрили, так скоро і самі Карпуки зрозуміють, що їх ніхто насправді нікуди не кликав. А потім ще й брату захоче подзвонити, щоб дізнатися, як тут справи, і все. Давай приїжджай швидше, і вдвох ми перевернемо тут усе догори дригом та знайдемо скарб.

Деякий час Гість мовчав, продовжуючи плюватися.

— Давай швидше, а я тим часом продовжу пошуки.

Коти перезирнулися.

— Кіро, Машо, ви біжіть до поліції й спробуйте якимось чином привести їх сюди. Ми з Кузьмою намагатимемося затримати цього злодія та його спільника якомога довше, — сказав Рудий, щойно Гість відійшов до будинку.

Кіра трохи вагалася, чи варто залишати друзів, але врешті погодилася, що це, мабуть, єдине правильне рішення в їхній ситуації.

Залишившись наодинці зі злодієм, Рудий і Кузьма знову перезирнулися.

— Ну що, розважимось трохи? — підморгнув Кузя.

— Залюбки! — з готовністю підтримав друга Рудий.

Впевнені й рішучі, друзі вирушили в бік будинку. Треба було поспішати, адже в будь-який момент міг з'явитися ще один непроханий гість.