Глава 6. Я знаю де вони

Коти сховалися за диваном і дочекалися доки господарі поїдуть.

- Пропоную розділитися та влаштувати засідки для спостереження, - заговорив Рудий до друзів.

- Чудова ідея, - підтримав друга Кузьма.

- Ідея чудова, але треба вирішити хто куди піде чергувати, - зауважила Маша. - Кіро, кому як не тобі відомі всі зручні схованки вашого двору.

Друзі майже годину обговорювали кому де ховатися і врешті решт зійшлися на варіанті, який здавався усім найкращим. Кузя мав лізти на горище, Маша у сінник, Кіра в стайнях конюшні, Рудий же мав сховатися всередині будинку і постійно підслуховувати що говоритиме Гість.

Так вони й зробили. На щастя довго чекати не довелося. Вже через декілька годин після того, як Гриша з Інгою поїхали, Гість повернувся до будинку з кіркою, лопатою та ломом і почав робити дивні речі.

Спочатку він повідривав дошки з підлоги у вітальні, а потім заходився лопатою викидати пісок. Дійшов до землі й діло пішло повільніше, а невдовзі в хід пішли й лом з кіркою. По інтенсивності з якою Гість працював обливаючись потом, було зрозуміло - він поспішає. Через добру годину наполегливого копання під ломом дзенькнуло.

Рудий аж затамував подих. Його аж штрикало від цікавості, що він не міг всидіти у схованці та підкрався ближче до Гостя, аби краще бачити, що той робить.

Гість же, не марнуючи часу, витяг з ями металеву скриньку й вискочив наверх сам. Змахнув з кришки залишки піску та глини й тремтячими руками клацнув двома защібками. Заплющив очі, повільно видихнув, а потім раптово розплющивши очі так само раптово підняв кришку. 

- А щоб його! - вигукнув в розпачі Гість. Він кинув лома й весь інший інструмент прямо посеред кімнати, вийшов на двір та сів на ґанок обхопивши голову руками.

Рудий же, не втрачаючи часу, зазирнув до відкритої скрині. Вона була абсолютно порожня. Розуміючи, що Гостю зараз точно не до котів, Рудий не ховаючись оббіг схованки та зібрав друзів, аби розповісти новину.

- Отакої, - зітхнула Маша.

- Несподівано, - підтримав Кузьма.

- Я здається знаю куди поділися господарі, - тихо промовила Кіра й уся компанія спрямувала на неї зацікавлені погляди.