Глава 5. Поліція

Коти перезирнулися один з одним. 

- Виходить це може бути якийсь грабіжник, - зауважив Кузьма.

- Виходить, що так, - занепокоєно відповіла Кіра.

- То треба не зволікати. Я гадаю Микола з Лізою зараз поїдуть туди. Стрибаймо до пікапа в вантажне відділення поки не пізно, - у звичній манері розкомандувалася Машка.

Друзі спритно перебігли до автівки господарів і зачаїлися в кутку кузова проміж пластикових каністр та тюків з сіном. Не пройшло й десяти хвилин, як уся компанія впевнилася, що Маша мала рацію. Грюкнули двері пікапа, завівся двигун і за мить вони вже мчали по дорозі, яка вела до мосту. Приблизно через годину пікап зупинився. Коти зачекали трохи, доки господарі підійдуть до воріт будинку своїх друзів і обережно повисовували голови над бортом. 

- Доброго ранку! - голосно вигукнув Микола і привітно помахав рукою Гостю, який визирав у вікно вітальні намагаючись залишитись непоміченим. Зрозумівши, що його викрили, чоловік не кваплячись вийшов з будинку і пішов до воріт. 

- Ви до мене? - замість привітання промовив Гість.

- Взагалі то до Гриші з Інгою, - обізвалася Ліза.

- Їх зараз немає, приїдуть через тиждень, - відповів гість і вже хотів розвертатися йти назад, але Микола його зупинив.

- Зачекайте! А ви хто такий? - чоловік не питаючи дозволу прочинив хвіртку і рішуче увійшов на подвір'я. 

- Я двоюрідний брат Грицька, - спокійно відповів Гість, прямуючи до будинку. 

- З дитинства з ним товаришуємо, ніколи не чув ні про якого брата, - Микола помітно нервував.

- Що ж ви за друзі такі, якщо він навіть не повідомив про свій від'їзд?

- Оце мене й дивує! Я б хотів побачити ваші документи, - Микола вперся ногою в нижній куток дверей не даючи Гостю їх відчинити.

Той мовчки подивився на кросівок що заважає і все тим же флегматичним тоном продовжив.

- Для цього мені як мінімум треба потрапити всередину.

Микола був вимушений прибрати ногу і впустити гостя до будинку. Як тільки той опинився в середині Микола почув клацання замка. Він почав гепати у двері кулаками, потім ногою, але марно. Гість навіть не збирався виходити. Тоді Микола почав бігати навколо будинку вишукуючи відчинене вікно. Він обстежив кожне вікно, але всі фіранки були щільно зачинені. Тоді він пішов до купи будівельного сміття, яке лишилося після будівництва альтанки з піччю і взяв каменюку завбільшки з добру бурячину. Микола мав намір вже жбурнути її у вікно вітальні. За цим заняттям його і застала патрульна поліція. Ліза в цей час шукала в машині рукавички аби безпечно розчистити віконний отвір від уламків скла.

- Добрий день! Що тут відбувається? - здаля заговорив поліціянт.

- В будинку наших друзів злодій! Як добре, що ви приїхали! - вигукнула Ліза, підбігаючи до воріт одночасно з поліціянтом та його напарницею.

- Нам надійшов виклик якраз таки від мешканця будинку. Він повідомив про напад. Будь ласка, ваші документи.

Микола аж рота відкрив від несподіванки та нахабства. Ліза ж, аби не гаяти часу відкрила на телефоні додаток з паспортом. 

- Так, що ви тут робите, панове Гнатюки? - продивившись електронні документи, спитав поліціянт.

- Ми телефонуємо другий день своїм друзям, а вони не відповідають. Приїхали, а тут незнайомий чоловік називається братом Грицька, - трохи заспокоївшись пояснив Микола.

- Зараз розберемося, - промовив поліціянт і постукав у двері будинку. - Шановний! Відчиніть! Поліція! 

Двері потихеньку прочинилися і у щілину просунувся ніс Гостя. 

- Ви їх заарештували? - обережно спитав він.

- Поки ні. Покажіть, будь ласка, ваші документи.

- Я? А навіщо я? Це ж я потерпіла сторона, - обурився Гість.

- Такий порядок. Ми пройдемо до будинку? 

- Так, так, звичайно, - ніби прокинувся від сну, заметушився чоловік.

Невдовзі всі п'ятеро сиділи за столом вітальні й пили чай та каву. Ніхто навіть не звертав увагу на котів, які непомітно, мов тіні постійно спостерігали за тим, що відбувається. І дуже добре чули кожне слово, яке було сказано присутніми.

Виявилося, що після перевірки документів, Гість дісно виявився двоюрідним братом Григорія.

- Оце так поворот, - прошепотів Кузя, після того, як розмова за столом закінчилася і поліціянти попрямували до виходу. 

Коти перезирнулися.

- В когось є думки стосовно того, що відбувається? - запитала Кіра.

- Звичайно! - жваво відповіла Маша, але миттю знітилася. - Проте жодної тямучої.

- Якщо це дійсно родич ваших господарів, і знаходиться тут цілком законно, тоді чому він поводить себе так ніби щось приховує? - спитав Кузя скоріше у повітря, а ніж у присутніх.

- Пропоную залишитися тут всім разом, заховатися і непомітно постежити за Гостем. Відчуваю, що ми дізнаємося якусь таємницю.

- А що, мені подобається ідея! - підтримав подругу Кузьма. - Ви як? - звернувся він до Кіри та Рудого.

Звичайно ті були тільки за.