Лютий 2025 р

Море🌊

Хочеш я стану для тебе морем? – тільки спробуй переплисти Мене.
Спробуй не зірвати вітрила, не збийся з курсу.
А я у відповідь обійму тебе своєю теплою хвилею, розчинюсь у тобі і потону...
Хочеш?
Кудіола 01 02 2025 р

Ти жила чи в ілюзіях своїх губилася?

Життя летить, мов стрімка ріка, Не жди на завтра - лови роки. Хапай цю мить, бо вона легка, Як вітер в полі поміж руки.

Не відкладай ані слів, ні мрій, Не відпускай тих, кого ти любиш. Світло душі у вогні згорить, Якщо його берегти не будеш.

Гонитва марна за блиском дня, Як тінь на стінах — мине, розтане. Справжнє багатство — не в сріблі сна, А в слові добрім, що світ не зрадить.

Цінуй, що маєш, не гай, не жди, Роби, що серце давно шепоче. Бо час запитує всіх: "А ти Жив справді, чи загубився вночі?"
Кудіола 01.02.2025р 12:17

Я дуже 

А я тебе дуже...

Неначе електрошок...

Неначе у воду холодну, а потім -- жарко.

Доходиш до нервів, оголюєш стан думок.

Торкаєш незриме -- стікаєш повільно, плавко.

А я тебе серцем...

До самих своїх глибин,

До самих основ і до всіх найчесніших істин.

Мереживно легко, зигзагом тонких судин Пронизуєш все... І ховатися надто пізно.

А я тебе справді...

Неначе дитячий сміх,

Так чисто, невинно, захопливо та відверто...

І з чесною вірою в правду казкових снів.

Я щиро... Я дуже... Я справді...і цілим серцем...
Кудіола 01.02.2025р

Пам'ять Скрябіну 02.02.2015 р
сьогодні вже 10 річниця того, як пішла з життя,ця  легендарна людина. легенда української музики. 
🕯️

Світло 

Я в собі заблукав ненароком, і як лабіринт цей пройти я не знаю.

Ідучи крізь тумани думок, крок за кроком, я світло знайти намагаюсь.

(а світла немає)...

І ось серед темряви, серед пилу і скрізь розумові потоки, з'явилися Ви, викрадачка моєї душі.

Ви є натхнення на ці римовані строки, Ви є натхнення поету писати вірші.
Кодіола 02.02.2025р

Ти для мене не просто людина 

Ти для мене, наче свіжий ковток повітря,
І поруч з тобою я забула навіть про страх,
Ти заклав в мені спокій серед різноманіття, 
І показав всю надійність у свóїх очах

Ти для мене став, мабýть, цілим світом,
Чарівни‌м і ласкавим, таким, як у снах,
Ти проріс у мені найпрекраснішим цвітом,
Зали‌шившись глибоко в мóїх думках

Залишайся, будь ласка, зі мною довіку,
Огортаючи ніжністю, з іскрóю в очах,
З палким бажанням яскравих відтінків,
І з вічною пристрастю на багряних вустах.
Кудіола 03 02 2025 р

Лиш тобі себе яДовіряю 

Вибач, що з тобою я надто відверта...
Ти бачив інтимне мої голі думки... І коли розривається відчаєм серце, І коли я сміюсь без вагомих причин...

Ти пробач, що тобі всю себе довіряю Без красивих оправ і гарних посуд... Таку, яка є... Без окрас відкриваю, Без страху піддатись тілу на суд...

Пробач, що ти бачив мене не таку... Не таку, як усі, без винятку, знають... Трохи інша я з тими кого ціную і ким дорожу, бережу відчуваю, І хто мене теж навзаєм відчуває...

Ти пробач, що з тобою дуже відверта... Що буваю плаксива... Або надто пряма... Та я тільки тобі всю себе, мов з конверта, Дістаю, щоб читати одкровенням листа...
Присвячується людині, з шоколадними очима.
Кудіола 02.03.2025р

Закрила серце на замок 

Закрила серце на замок, Не для того я його розкрила, Кохати це великий крок, Але й страждати так я не хотіла,

Оглядаючись назад я бачу, Щасливе, безтурботне життя, Справжнього кохання відкриття, Я зробила....а чому ж я плачу?

Чому не усміхаюся давно?.... Чому не хочу більше я кохати?... Я хочу почуття свої ховати, Мала б це зробити вже давно.

Кохання й почуття зламали крила, З часом я сама їх відновила, Змінилась я за цей важкий мій час, Пізнавши кохання без масок і прикрас.
Кудіола 04.02.2025 р

Твої Очі
Дивлюся в очі твої, і так хочеться обійняти, Пригорнутися до тебе, забуть про всі тривоги. Твій погляд мов світло, що гріє у ночі, В ньому я знаходжу спокій, тишу.

Серце б'ється швидше, коли ти поруч зі мною, Усмішка твоя як сонце, що розганяє темряву в долонях. Хочеться сказати все, що на душі, Але слова губляться, мов птахи у небі.

Обійми мене міцно, нехай зникнуть всі сумніви, У твоїх руках я знаходжу свою справжню силу. Дивлюся в очі твої і розумію одне: Ти моє щастя, моє життя, моя весна.
Кодіола о4.02 2025р

Звірі 

Мої звірі сидять на ланцюгах, І ти маєш бути вдячний, Що жодного разу не бачив їх погляд, Що жодного разу не був ним поранений.

Мої звірі шалено чекають, Коли вийдуть на волю, на світ.

І на кожного точать зуб, Хто образити мене посмів.

Вони стелиться в мої ноги, Як сліпі, погані щенята.

Мої звірі пам'ятають багато про що І готові метати на шматки.

Я впевнено їх приборкувала, замкнувши на важкий замок.

Сидять смирно, чекають на годину розплати За всі сльози з господарських щік.

Я їх кожного пам'ятаю на ім'я, Адже вони росли разом зі мною.

Однаково кожен коханий: Зграя вірна - найкращих порід.

На ланцюгу сидять мої звірі, І ти повинен спасибі сказати, Що жодного разу не бачив їх у справі,

Вони точно не прощатимуть.
Кудіола 05.02.2025р

Білий шум 

Наодинці з собою В думках своїх загруз І тиша поглинає, неначе білий шум.

Про все й одразу й ні про що зжирає та зараза, і струмом б'є у скроню, неначе клята зрада.

В безодні сірих стін, що зімкнуті по колу... Чи з розуму потроху, чи то є просто втома?

Тримай себе в руках ти ж знаєш, все по колу. Так іноді буває, і це тобі знайомо.

На фоні гра піано, і сорок ллється в душу. Обрати те, що хочу? Та роблю те, що мушу.

Ніяк не можу розірвати замкнуте те коло... Моя в'язниця в голові, та не обов'язково.
Кудіола 05 02 2025р
20:15