Осінь

Думки в голос

,, Життя, деколи, дарує нам дуже суворі уроки, які навчають нас ще більше цінувати те, що ми маємо... Життя і час неможливо повернути назад...
Ми відзначаємо дні народження, минають роки...
Втрачаємо найрідніших... Ходу життя зупинити ніхто не в силі...
Я не знаю, скільки людей це прочитає, але того хто читає зараз ці рядки я прошу, не переставайте говорити людям, яких ви любите, якими важливими вони є для вас!... 
  Обіймайте без причини, а просто тому, що зараз є така можливість, смійтесь разом, говоріть про те, як сильно любите і цінуєте.  Діліться своєю радістю з ними. Не втрачайте таких можливостей...
  Як кажуть, хай краще цей раз буде зайвим, ніж недостатнім...
Бо колись, зовсім неочікувано, може настати момент, коли цього не вистачатиме саме вам і вже не буде кого обійняти... 
Бережіть себе, бережіть своїх рідних і цінуйте кожну секунду разом!...
Життя надто швидкоплинне...."

Маріуполь

Плаче- величний, славний Маріуполь,
Там у людей було колись життя. 
У драмтеатрі був спектакль,
Про цінність нашого буття.
А потім місто запалало:
Від клятих бомб і від ракет,
Тривоги знову завалали,
Усе розбито там, ущент...
І люди знов в підвали біжать,
В руках - лише одна свічка,
І змерзлі від страху вже цукотять
І думка:,,Як там сестричка?"
Та знов ворожії ракети,
Вже валить, валить чорний дим.
Стріляють кляті кулемети,
А під завалами чийсь син...
Палає також драмтеатр,
Із написом:,, To welcome,діти!"
Це був маленький епіцентр,
Але там всі могли радіти-
Солодкій ваті у буфеті,
Морозиву і кулькам.
І сфоткатися у кареті,
Та усміхатись всім брунькАм.
Та ми хотіли просто жити,
Виховувать своїх дітей
І кожним днем знов дорожити,
Лиш поверніть нам наш бродвей,
Та йдіть пасти своїх свиней.
Та кат не чув благань батьків,
Лиш нищив все навколо -
Сотні загиблих малюків
І зламана вже психіка в Миколи.
Оленка, дівчинка - дзвіночок,
От тільки школу закінчила,
Як обірвавсь її місточок -
І батька сили полишили...
Тож, не здійснилась її мрія,
У драмтеатрі їй не бути...
Остання  згасла вже надія,
Не будуть зіграні етюди...
Тепер вона лиш птаха в небі,
Із голосом отим дзвінким.
Ти простягни їй крихти з жмені,
Й промов:,,Лети, лети!"
А може,це жахливий сон,
Із присмаком таким гірким?
На жаль, кров капає зі скронь
І валить, валить чорний дим...

27 09 2023р

Дежавю

Сьогодні батьку, ти мені наснився, знову, 
Прийшов тихенько в мої сни.
Згадався голос твій. І та розмова...
Та наші душі сплелися на віки.
Я мов в раю, блакитні бачу очі,
Скажи, оце реальність чи просто дежавю?
А може, хтось нам зустріч ту пророче?
У снах тебе лиш обіймаю 
І вторю ехом:,,Я люблю "❤️
А знаєш тату... Я хочу поділитись 
І розповісти все -все -все,
Та ти лиш сон. І час вже прокидатись,
Безжальний вітер б'є мене в лице.

04 10 2023р

    Історія

Наша історія мала закінчитись, так і не почавшись, 
Бо вже надто дуже різні були з тобою  ми. 

Але я вірила, що закохавшись по спражнюму, разом ми змінити зможемо усе. 

Та ти колись  сказав мені, що прикольно, напевно, 
Кохати щиро удвох і взаємно. 
А як ні, відпусквти навчив мене в раз, без якихось там, причин і образ. 
Отож врешті-решт, я тебе відпустила, от тільки не знаю, чи полум'я у серці, що так швидко б'ється погасила? 
Але знаю, точно тебе відпускаю, і зла на тебе точно я не маю! 

12 10 2023р

Мені захотілось

Мені захотілось твого поцілунку, 
В обіймах до ночі, зустріти світанок. Мені захотілось, з тобою в танок, мені захотілось, з тобою в мінорний акорд. 


Мені захотілось твого поцілунку, 
Мені захотілось твого порятунку, 
Мені закортіло погляду твого, лише одного. 
Мені захотілось, до тебе йти пішки, 
Мені захотілось, твоєї милої усмішки. 
Я хочу до тебе, хоча б не трішки. 
16 10  2023р

Листя🍁

А ЛИСТЯ  ПАДАЄ... 
Пахне осінь туманом і димом. 
Пахне осінь прощальним теплом. 
Пахне осінь чарівно і дивно. 
Пахне спогадом, рідним селом. 
Побіжу я за ті повороти, 
Де минуле таке ж, як було. 
Разом з осінню у позолоті
Йду з тобою у рідне село. 
         А листя падає, падає. 
          А я все згадую, згадую. 
         Веде дорога до мого краю, 
          Де я тебе завжди чекаю. 
А назустріч калина в намисті
І повітря п'янке, як вино. 
Пам'ятаєш, тоді твоє місто
Із моїм подружилось селом. 
Ця осіння чарівна дорога
Нас з тобою до щастя вела. 
Листопадова тиха розмова
Через серце моє пролягла. 
             А листя падає, падає. 
             А я все згадую, згадую. 
             Вела дорога до мого краю. 
             Ти пам'ятаєш, я пам'ятаю.
18 10 2023р

*****

нехай-це витвір самоти
нехай-це вигадка й омана, 
та я буду тобі твоїм оберегом. 
я стану твоїм надійним талісманом.

*****

Коли хочеться в світи але, тобі нікуди йти, Нагадай собі сама, що ти у себе завжди є.

****   
Вже виросла… Тепер ціную миті:
Смакую ті, що в радості прожиті!
А ті, коли сумую, відпускаю!
Вони не варті сліз моїх! Я знаю!

Вже виросла… Тепер ціную тишу!
Свої думки й бажання в ній колишу!
Я слухаю її! Я в ній купаюсь!
Я для життя у тиші надихаюсь!

Вже виросла… Ціную час з батьками!
Обійми тата, тепле слово мами!
Підтримку їх, розраду їх, терпіння,
Безмежне і найвище розуміння!

Вже виросла… Тепер ціную світло!
Люблю, щоби навколо все лиш квітло!
Вже виросла… Та мрію, як дитина…
І цінність ту втрачати не повинна!
23 10 2023р