Очі
Твої очі ,мають колір шоколаду
Я їх бачу у ві снах що ночі
І не можу привести себе до ладу
Та сама не знаю, що я хочу
Я полюбила каву ,та розмову
В твоїх очах знайшла саму себе
І очі ці я хочу бачить знову
За погляд цей віддам на світі все
І ми с тобою разом п'ємо каву
І ти росповідаєш про буття
У мої долі ти не мов примара
Тобі своє присвячую життя
Епизод
Каково любить того, с кем никогда не будешь вместе?
Мне как никому другому, знать дано.
Мы никогда больше, не встретимся на нашем месте. Любить взаимно, мне не суждено.
В Очередной раз, уже по новой снова нас розвели с тобой мосты.
А ты уже Посвящаешь свои песни другой, за моей спиной?
А я все верю что, любовь может бить Прекрасной иной.
Ну а я как всегда, ставлю на повтор голос твой.
Между нами сотни, Городов и мостов.
Но я жду дождя, что-бы с тобой зонт делить опять.
Но я буду верить, что это не наш пролог, и у меня еще будет мой Епизод.
Губи
Твої губи смаку шоколада
У віснах я бачу їх ,що ночі
І не можу привести себе до ладу
Зрозуміть не можу що я хочу
Ти в моєм житті
Не мов наркотик
Я без тебе бути вже не можу
Кажеш ти змія,та ні,ти котик
Почуття в собі не переможу
Зараз ти від мене так далеко
Та наразі не моя ти пані
І коли я згадую про тебе
Кожен раз я кажу,що востаннє
Жоден день без тебе не минає
Кожен день в думках моїх присутня
Тільки Бог напевно знає
Як шкодую ,що в моєм житті відсутня
Та ,з якою міг би я радіти
Та з якою жив би я до скону
Та,з якою виросли би діти
Ту,що чую лише по телефону
Щастя
І щастя виявляється таке просте
І щастя є у лагідному слові
І щасливий той хто має десь рідню
І той,хто їде з чужини в вагоні
І люди,що не бачили війну
І счасливий той,хто має батька,мати
І той,що має брата та сестру
Хто вміє на проблеми,не зважати
І Той хто не ставить у житті мету
І як накриє смуток з головою
Згадай ти те,що скажу я тобі
Хтось був би радий,буть в житті тобою
І був би радий,щоб твій шлях пройти.
Батько
Батьку, знаєш, я не вмію досі обирати,
Між тим, що хочу і, шо дійсно треба,
Мені досі болісно втрачати,
І відпускати всі мрії десь-в небо...
Таточку, знаєш, я все ще твоя,
Все така ж, як в дитинстві, м'яка, і наївна,
Все теж ще твоє вередливе дитя,
Якому, так хочеться в твої обійми...
Сказати: врятуй, по нити в плече,
Та з твоєю відсутністю, я вже й слова всі згубила
Тепер у подушку кричу, як пече,
Бо доля мій вибір в уламки розбила...
Чому ж так гірко, тату, скажи?
Як пишу ці рядки серце стискається...
Подумки: рідний, кажу, поможи,
Бо без тебе так важко Все в світі долається...
*****
Я дихати не можу ,мамо я задихаюся
Повір,без нього,мій світ втрачає кольори і фарби.
Та росповісти йому я вагаюся,
Що він дорожчий для мене,ніж всі в світі скарби!
Просто друг
В моєму житті, є прекрасна людина,
Справді весела мила, й трохи дивна.
Це немов емоцій, вир і позитиву взрив, з ним круто весело кайфово.
З ним поруч , весело й драйвово.
******
Я Картаю сама себе, я сама собі стала ворогом, моя внутрішня дівчинка заглушена світу обставинами, мої мрії, бажання, прагнення покриваються сірим пилом, і ламаються прахом,
Душа вже не може змиритись, з обставинами, вона кровоточить живими ранами.
Я не знаю, як із самою собою змиритися. Треба знайти правила я сильна я не буду коритися!
Вона
Її розпинали, кидали камінням,
Їй також боліло, нестерпний був біль,
Та людям байдуже, з великим хотінням навчились на рану щиро сипати сіль.
Сміятись навчились,хоч рани боліли,
Усмішка широка -в душі пустота,
У голосі нотки печалі тремтіли,
То плачем і горем кричала душа
Папа
Я в зеркале папу увидела,
Случайно разглядев его.
Увидев его почти я рыдала,
Сама не поняв из чего.
Из полумрака в коридоре
Вдруг папа улыбнулся мне.
Как будто он, как прежде дома, а не в небесной синеве.
Всего лишь взгляд, но как стрелою печаль проникла в мои сны. И много лет уже, ты не со мною, и мы уже большой стеной отделены с тобой родной.
Потом я поняла, что в отражение, была лишь я похожа на тебя, папа дочь твоя.
Одно короткое мгновение, а вспомнилось папа знаешь много всего!
Я загубилася
Я не знаю куди податися,
Я не знаю куди іти,
Нема вже від чого ховатися,
Повсюди і скрізь сліди.
Нема сенсу кордони тнути
Чи палити позаду мости
Я не знаю як далі бути,
Я не можу себе знайти.
Справа в тому що я не знаю,
Але хочу собі допомогти,
В цілім світі сама себе маю
Головне лиш себе вберегти
Я
Я повністю пропала з твого поля зору,
Зовсім не цікавилась твоїм життям,
Твоїми справами і взагалі тобою,
І ти жив собі без мене сам-на-сам...
Я стала для тебе чужою,
І ти став більше не моїм.
Я перестала марити тобою,
І ти пропав навік із моїх снів.
Ти вже давно віддалився від мене,
І я навмисно від тебе пішла,
Я давно вже забула про тебе
І ця "наша" сосінь стала МОЯ
Прощання
Я знаю плакати немає сенсу, бо вже давно написаний кінця сюжет. ніби сумно мало мені бути, але Більше не болить. і сліз гірких немає, на щоках моїх і тебе я відпустила ти мені байдужий вже почуття мої пере горіли прощавай коханий мій!
Мені на снилась якось Україна
Мені наснилась якось - Україна
Така квітуча, ніжна, і жива,
А в ній усміхнена дитина,
Що вдихає аромат життя...
Я чула уві сні цей запах перемоги,
І навіть вже й відчула її смак,
Мені наснились відбудовані дороги,
А ще школи, пологові, ну і не один дитячий сад...
А ще, я в ньому бачила Херсон
Частинку мого серця звільнену від орків,
Все це відбувалось наче, живим сном.
Там, я це все бачила на власні свої очі.