Маневр любові

Очі

Твої очі ,мають колір шоколаду
Я їх бачу у ві снах що ночі
І не можу привести себе до ладу
Та сама не знаю, що я хочу

Я полюбила каву ,та розмову
В твоїх очах знайшла саму себе
І очі ці я хочу бачить знову
За погляд цей віддам на світі все

І ми с тобою разом п'ємо каву
І ти росповідаєш про буття
У мої долі ти не мов примара
Тобі своє присвячую життя

Епизод
Каково любить того, с кем никогда не будешь вместе? 
Мне как никому другому, знать дано. 
Мы никогда больше, не встретимся на нашем месте. Любить взаимно, мне не суждено. 

В Очередной раз, уже по новой снова нас розвели с тобой мосты. 
А ты уже Посвящаешь свои песни другой, за моей спиной? 

А я все верю что, любовь может бить Прекрасной иной. 
Ну а я как всегда, ставлю на повтор голос твой. 
Между нами сотни,  Городов и мостов. 
Но я жду дождя,  что-бы с тобой зонт делить опять. 
Но я буду верить, что это не наш пролог, и у меня еще будет мой Епизод.

Губи
Твої губи смаку шоколада
У віснах я бачу їх ,що ночі
І не можу привести себе до ладу
Зрозуміть не можу що я хочу

Ти в моєм житті 
Не мов наркотик
Я без тебе бути вже не можу
Кажеш ти змія,та ні,ти котик
Почуття в собі не переможу

Зараз ти від мене так далеко
Та наразі не моя ти пані
І коли я згадую про тебе
Кожен раз я кажу,що востаннє
Жоден день без тебе не минає
Кожен день в думках моїх присутня
Тільки Бог напевно знає
Як шкодую ,що в моєм житті відсутня

Та ,з якою міг би я радіти
Та з якою жив би я до скону
Та,з якою виросли би діти
Ту,що чую лише по телефону

Щастя

І щастя виявляється таке просте
І щастя є у лагідному слові
І щасливий той хто має десь рідню
І той,хто їде з чужини в вагоні
І люди,що не бачили війну

І счасливий той,хто має батька,мати
І той,що має брата та сестру
Хто вміє на проблеми,не зважати
І Той хто не ставить у житті мету

І як накриє смуток з головою
Згадай ти те,що скажу я тобі
Хтось був би радий,буть в житті тобою
І був би радий,щоб твій шлях пройти. 

Батько

Батьку, знаєш, я не вмію досі обирати, 
Між тим, що хочу і, шо дійсно треба,
Мені досі болісно втрачати,
І відпускати всі мрії десь-в небо...

Таточку, знаєш, я все ще твоя,
Все така ж, як в дитинстві, м'яка, і наївна,
Все теж ще твоє вередливе дитя,
Якому, так хочеться в твої обійми...

Сказати: врятуй, по нити в плече,
Та з твоєю відсутністю, я вже й слова всі згубила
Тепер у подушку кричу, як пече,
Бо доля мій вибір в уламки розбила...

Чому ж так гірко, тату, скажи?
Як пишу ці рядки серце стискається...
Подумки: рідний, кажу, поможи,
Бо без тебе так важко Все в світі долається...

*****

Я дихати не можу ,мамо я задихаюся 
Повір,без нього,мій світ втрачає кольори і фарби. 
Та росповісти йому я вагаюся, 
Що він дорожчий  для мене,ніж всі в світі скарби!

Просто друг


В моєму житті, є прекрасна людина,
Справді весела мила, й трохи дивна. 
Це немов емоцій, вир і позитиву взрив, з ним круто весело кайфово. 
З ним поруч , весело й драйвово.

    ******

Я Картаю сама себе, я сама собі стала ворогом, моя внутрішня дівчинка заглушена світу обставинами, мої мрії, бажання, прагнення покриваються сірим пилом,  і ламаються прахом, 
Душа  вже не може змиритись, з обставинами, вона кровоточить  живими ранами. 

Я не знаю, як із самою собою змиритися. Треба знайти правила  я сильна я не буду коритися!

Вона
Її розпинали, кидали камінням, 
Їй також боліло, нестерпний був біль, 
Та людям байдуже, з великим хотінням навчились на рану щиро сипати сіль. 

Сміятись  навчились,хоч рани боліли, 
Усмішка широка -в душі пустота, 
У голосі нотки печалі тремтіли, 
То плачем і горем кричала душа

 

Папа 
Я в зеркале папу увидела, 
Случайно  разглядев его. 
Увидев его почти  я рыдала, 
Сама не поняв из чего. 

Из полумрака в коридоре
Вдруг папа улыбнулся мне. 
Как будто он, как прежде дома, а не в небесной синеве. 

Всего лишь взгляд, но как стрелою печаль проникла в мои сны. И много лет уже, ты не со мною, и мы уже большой стеной  отделены с тобой родной. 

Потом я поняла, что в  отражение, была лишь я похожа на тебя, папа дочь твоя. 
Одно короткое мгновение, а вспомнилось папа знаешь много всего!

Я загубилася

Я не знаю куди податися, 
Я не знаю куди іти, 
Нема вже від чого ховатися, 
Повсюди і скрізь сліди. 

Нема сенсу кордони тнути
Чи палити позаду мости
Я не знаю як далі бути, 
Я не можу себе знайти. 

Справа в тому що я не знаю, 
Але хочу собі допомогти, 
В цілім світі сама себе маю
Головне лиш себе вберегти

Я

Я повністю пропала з твого поля зору,
Зовсім не цікавилась твоїм життям,
Твоїми справами і взагалі тобою,
І ти жив собі без мене сам-на-сам...

Я стала для тебе чужою,
І ти став більше не моїм. 
Я перестала марити тобою,
І ти пропав навік із моїх снів.

Ти вже давно віддалився від мене, 
І я навмисно від тебе пішла,
Я давно вже забула про тебе 
І ця "наша" сосінь стала МОЯ

Прощання

Я знаю плакати немає сенсу, бо вже давно написаний кінця сюжет.  ніби сумно мало  мені бути, але  Більше не болить.  і сліз гірких немає, на щоках моїх  і тебе я відпустила ти мені байдужий вже почуття мої пере горіли  прощавай коханий мій!

Мені на снилась якось Україна

Мені наснилась якось - Україна 
Така квітуча, ніжна, і жива, 
А в ній усміхнена дитина, 
Що вдихає аромат життя...

Я чула уві сні цей запах перемоги,
І навіть вже й відчула її смак,
Мені наснились відбудовані дороги,
А ще школи, пологові, ну і не один дитячий сад...

А ще, я в ньому бачила Херсон 
Частинку мого серця звільнену від орків,
Все це відбувалось наче, живим сном.
Там, я це все бачила на власні свої очі.