Гойдалка життя

Абонент
Є абонент в моєму серці, який віддав би все на світі, щоб мене почути. 
Я закохалась в тебе, за просту твою натуру знаєш! 
В сині немов море, очі блакитні твої.. 

Я відчуваю, як ми з тобою милий, відриваємось  в  політ.
Навчи без крил,мене літати, в мені метелики вже знову ожили, і я їх відчуваю. 

Я повірила в кохання, що воно таки бува. 
І серце своє, віддала я тобі, ти тільки бережи його,і мене також бережи. 
Відчини мені, душу свою мій  відважний воїне-солдате.

Не знаю, чи це все мені мабуть сниться? Якщо це сон то, нехай же сниться вічно! 

Та ні мабуть не сниться бачиш, 
Бо я прокинулась уже, від сну і досі бачу очі немов, небо блакитне  твої. 
Я з тобою поруч, я з тобою справді щаслива, не залишай мене ти тільки, я тебе прошу. 

Хай кажуть не моє, нехай кажуть не зі мною. 
Та я лише тебе, Та ти лише зі мною. Моє серце вибрало тебе а інше неважливо.

Невинных нет

Наша Жизнь и наши отношения, похожа на строительство домов.где нужно складывать,все по кирпичикам
Все,по чуть-чуть і понемножку. 

Наша жизнь это качели,  й сильный ветер.наши минуты это, только сон. 
Кто-нибудь мне скажет дура, влюбилась в злого  колдуна. 
Так пусть же говорят, всё что хотят
Я их не слышу даже,мне все равно! а вы не слишком ли, много на себя берете люди? 

Не вам меня учить, и не   вам меня судить,  не вам отвечать, за мои ошибки . 
Вы меня совсем не знаете, и прежде чем судить, мои ошибки посмотрели б  в начале на себя! 

Вы же не виноваты ни в чем, известно только эти мне ваши слова. 
Как там, вы мне говорили! в жизни так бывает верно? 

Но я вам открою тайну, и скажу малюсенький секрет. 
Вы сами делаете выбор, в этом мире невинности нет!

Ремонт

Душа закрыта на ремонт. 
Прошу не беспокоить. 
Надела плащ, раскрыла зонт, 
Пошла Надежды строить... 

Сколько можно бить,ломать
Крушить и издеваться, 
За чем же в грязь ёё топтать, 
Зачем над ней смеяться? 

Душа просила теплоты, 
  Просила понимания, 
Душа Просила высоты, 
И нежного Признание, 

Душа ждала, душа жила, она жизни хотела. .. 
Душа лётаты хотела, но  к сожалению не полетела. она крылья обожгла свои они в огне з горели, от  горящего пламени огня, любви и нежности. 

Моя душа, со мною говорит и язык ёё мне иногда понятен. 
Я закрою двери на замок, и в чём теперь проблема? Я запру в ней все, свои проблемы И разные свои  делёмы. И никому не Розкажу   кого люблю кого любила! 

К чёрту всё и ваши сожаления, не принесли они мне сострадание. 
Жизнь вас научит, ещё так  любить , вы ещё так не любили. 
Любовь это боль, 
А боль это, не разделенная любовь. 

Ну вот и вроде бы конец альянса, но нет! вот засада, идёт борьба за сердце молодого пацана. 
Ну вот прибой и ничья, объявляю всех в отбой.

Війсковий-батько

Ти мій герой, ти мій хрещений батько, 
Який забув про спокій свій. 
І за для нас до рук ти зброю  взяв. ти не Вагаючись,а ні  хвилини військовим  став, і пішов за нас стояти у бою. 

Ти відважний в твоїх очах, не бачу я сраху. багато в тебе,  є відваги і тепла. 
Ти щасливий батько трьох дітей, 
Які, що миті чекають на тебе. 
і на твої люблячі обійми тату, і на твоє те ніжне і просте люблю. 
А ти знаєш, більше  нічого й не треба! 

Знаю, ти зараз стоїш на варті, оберігаєш тихий сон. 
Та поки ти є там, ти пам'ятай, що ти не сам.
Ми поруч думками, з тобою завжди! 
Я молюся за тебе,ти знаєш, за спокій в країні, за мир і за те, щоб ти  мій хрещений просто був живий! 

Ти там Я знаю, я спокійна, як там ти мені  при, зустрічі нашій сказав? наступного разу, зустрінемось і відсвяткуєм перемогу, всі разом. 
Я памятаю ці слова, і так  цього уже чекаю. 
. 
Та коли ж закінчиться, ця клята війна?

При зустрічі з тобою, мій хрещений батько. 
я обійму тебе, міцно і більше я тебе не відпущу!

І скажу тобі такі слова, бачиш тату це все наша вільна і єдиниа Україна! 
усміхнись вона, є і буде наша батьківщина. 
Все буде Україна!

Жінка-воїн

Десь там де ти в тилу сидиш у холоді тримаючи, гармату в окопах одіта  у холодний камуфляж

Лунає сирена, знову і знову війна нагадує про себе, і бомбами Цвіте земля.
а ти в той час, в тилу сидиш боронячи свободу,на перемогу на смерть. 
за дітей своїх, заспокій їхній без ракет. 
без страху до кінця, за вільну єдину свою Батьківщину! 

Насамперед не думаючи ні про, що з перших днів від коли ти почула Звук сирени, звуки вибухів ракет. 
тебе стала прикрашати, військова форма і броня!
ти українська жінка мати жінка-воїн безпощадний, хай там грець! коли ж війні кінець? 
І зацвітуть сині волошки, у саду дітей побачиш знову, і  щаслива будеш. 
а мить єдина зараз, колись буде просто Спогад!
від, якого Завмиратиме душа і Бренітеме сльоза! 

Ні війні
Десь там у чистім полі, 
Росте калина при тополі, 
І сива мати в жалю та горі. 

І до бога склавши долоні
Вона просить прильнув до землі. 
Аби син, повернувся з війни. 
А ви кати бездушні,ви нашим народом прокляті! 
Вас женуть наші хлопці сміливі,завзяті.
Із землі україни,що є під захистом бога. 
І буде в нас над вами,велика,свята перемога. 

Та у нашому чистому полі
Де калина росте,та високі тополі. 
Будуть плакать від радості мати, 
Бо повернуться їхні герої солдати!

Осінній дощ
Я дощ люблю
Здається, навзаєм.
І монологи під дощем
Стають дуетом.

Щось Задощило, загриміло на душі моїй. сльози заховала, я у ньому,Обожнюю таку погоду. 
На душі моїй верує у таку негоду , 
Вересневий Зорепад, і осінній листопад. 

За вікном холодна осінь, 
Свої дари приносить. 
Душу мою не зігріти чаєм, 
вона холодна і пуста, 
Немов та печера Кам'яна, 
Холодна й льодяна.