Глава 48

Святослав: 
Дивитись на те, як твоя дівчина грає на піаніно, ще те задоволення. Особливо бачити, яка вона від цього щаслива. Легка усмішка не сходила з її обличчя протягом всієї пісні. Вона була зосереджена, і тільки час від часу дивилась на мене, щоб переконатись чи все добре. І звичайно ж було. Батькові все подобалось, а тим кому ні - ми не тримали силою. Мама сама запропонувала таку авантюру, і якщо гадала, що Адель встане і вийде з цього дому, то дуже помилялась. Навіть якби так і було, я б не дозволив їй піти, або пішов би разом з нею. Зрештою, її гра закінчилась і ми з батьком голосно аплодували. Жінки ж натомість мовчки стояли, почервонівши від злості. Підходжу до своєї піаністки та подаю руку, щоб вона змогла піднятись, і доволі голосно промовляю: 
- Ти неймовірна Адо) Пісня чудова..
Її щоки покриваються легким рум'янцем, від якого я просто божеволію, а з рота вилітає тихеньке дякую. Ох, що ж ти зі мною робиш, дівчинко? 
- Чудово Адель! - підійшов і батько - Кирил завжди вірив, що ти знову почнеш грати. І я цьому дуже радий) 
- Дякую Вікторе Андрійовичу) - усміхнулась та, все ж не забираючи від мене свою руку. А я і не відпущу! 
- Оскільки у нас свято - беру ініціативу в свої руки - Пропоную потанцювати) 
Підморгую своїй дівчині та вмикаю на колонках вальс. Батько одразу ж запрошує маму, а я свою Адельку. 
- Ти справді нечема) - весело шепоче та - Змушуєш гостей дивитись, як ми танцюємо! 
- Гості завжди можуть піти..- залишаю легкий цілунок на її губах - Я нікого не тримаю..
- Тоожж..
- Тебе не відпущу! - одразу ж попереджаю, помітивши хитрий вираз її обличчя. 
Вона усміхнулась і дозволила ще ближче підсунути себе до мене. Поставила свої руки мені на плечі, а я огорнув її талію. Ми не розривали зоровий контакт, але більше нічого і не говорили. Просто танцювали, ніби ми тут одні, і цей вечір лише для нас. 
- Як тобі ідея прогулятись нічним Львовом? - шепочу їй, перед тим як музика має стихнути. 
- Свято твого батька вже закінчилось? - та ніби здивовано піднімає брову, але я бачу у її погляді, що вже погодилась і готова йти. 
- Ми повечеряли, потанцювали. Їм пора відпочити, роки вже не ті) - жартую, отримуючи у відповідь її чарівну усмішку. 
- Дотепно) - з нотками сарказму промовила вона, але все ж схвально кивнула. Я в цьому і не сумнівався! 
- Тату! - підходжу до нього разом із Адель, після танцю - В нас ще за планом прогулянка, тому нам час. 
- Все було чудово. Дякую) - мовила і дівчина, на що батько з усмішкою відповів: 
- Тобі дякую люба) Не смію вас затримувати, гарного вечора) 
- Навзаєм! - промовили ми одночасно з Адель, від чого мій батько був ще більше задоволений, що звичайно не скажеш про мою маму. А про Анжеліку з Кариною краще промовчу, їм тут подобається найменше. 
Зрештою ми просто пішли. Я захопив одне із своїх худі, бо знав, що в цьому приголомшливу платті їй точно буде холодно, навіть якщо вона трикратно це заперечуватиме. 
- Тож по брауні і чай? - запитую, коли ми віддаляємось від будинку. 
- Ти пам'ятаєш...- мовила та, ніби здивувалась. 
- В той день твій батько запропонував відновити уроки на піаніно. Я досі не можу забути твоє щасливе обличчя) - зізнаюсь, відчуваючи, як її рука сильніше стиснула мою. Вона радо чує спогади про батька, хоч їй і досі боляче. 
- Тоді, ти вперше без негативу реагувала на мій флірт. Навіть робила це у відповідь. - задоволено дивлюсь у її очі, в яких палають яскраві іскорки, як зараз її щоки. 
- Це ти вже вигадав! - відмахнулась вона, весело додавши:- Вирішила пожаліти, ти ж мені проходу не давав) 
Хах, можливо вона має рацію. Я був справді нею захоплений. Впринципі, як і зараз. 
- Закохався! - промовляю буденно - Мав же ж якось привернути твою увагу) 
- Ходімо по брауні) - усміхнулась та, бажаючи відштовхнутись від теми. Миттєво відпустила мою руку, забігла у "Булочку" і вже робила замовлення. Швидка. Як завжди. 
Підходжу, оплачую, беру своє американо і брауні та просто прямую за дівчиною. І як завжди вона обере свій улюблений парк Франка. Знаходимо вільну лавочку і нарешті сідаємо. Мовчки спостерігаю за своєю супутницею, чекаючи на улюблений момент. 
- Мммм - вигукнула вона від задоволення, як завжди замазавши обличчя какао - Як я за цим скучила) 
А я за тобою...
- Ти не змінюєшся Аделько) - сміюсь та витираю її какавове лице. 
- І ці моменти також) - мовила дівчина, продовжуючи смакувати солодким. 
- Тепер до Оперного? - запитую, коли вона доїдає своє брауні. Вона завжди тягнула мене туди, під час кожної прогулянки, бо там є музика. Багато музики. 
- Ти знаєш всі мої потаємні бажання? - хихоче та, раптово залишаючи на моїй щоці солодкий цілунок. Обожнюю її таку розкуту, таку мою. 
- Просто знаю тебе) - підморгую та подаю свою руку. Її очі виблискували радістю, як 5 років тому. І я берегтиму цей блиск до кінця життя, чого б це мені не коштувало. 
- Чому ти вирішив повторити той день? - зненацька запитала дівчина, мило на мене глянувши. Ох, я зараз точно зійду з розуму.
- Я скажу , але..
- Але? - здивовано підняла брову
- Але не дивись на мене так, бо мені важко втриматись) - зізнаюсь, вже давно з'їдаючи її поглядом. А коли щоки набирають того самого рум'янцю, хочу просто завити. Чому вона настільки прекрасна? На мить зупиняюсь та наближаю її до себе. 
- Свят..- шепотом видала та, від несподіванки. 
- 5 хв..- прошу її - Мені треба зосередитись. 
- Ти кумедний) - знову прошепотіла та, але трохи напружено. Її хвилювала така близькість. Вона завжди реагувала на мої дотики з трепетом, і це ще більше мені подобалось. 
- Адо, ти добре знаєш, як впливаєш на мене) - кажу, торкаючись її почервонілих щік. І вже бува хочу нахилитись до поцілунку, як відчуваю на своїх губах її палець. От же ж..
- Ти чуєш? - питає вона, прислухаючись і дивлячись кудись позаду мене - Там моя улюблена пісня) 
І раптово викрутилась з моїх обіймів, поспішаю в сторону театру. Важко мені дається з піаністкою, але ви не подумайте, не жаліюсь, навпаки безмежно кохаю. 
Дівчина зупиняється біля натовпу людей, які слухають гітариста, що достатньо вміло співає. Хоча, напевно не мені судити. Якщо подобається моїй музикантці, то значить не все так погано. Зупиняюсь поруч, ловлячи її неймовірну усмішку. І тільки коли пісня закінчується, вирішую повністю відтворити той самий день. На мить відходжу та прошу заграти нашу пісню, а тоді знову з'являюсь біля Адель, простягаю їй свою руку і промовляю: 
- Подаруєте танець, леді? 
Усмішка на її обличчі збільшується, бо вона чула ту саму пісню, що й тоді, і приймає руку від того самого хлопця. 
- Ох, Свят) - весело мовила та, дозволяючи мені міцніше її обійняти. 
Ми повільно кружляли у танці, поки до нас доєднувались й інші пари. Яскраві оченята дивитись прямо в мої, і дякували без слів, змусивши мене сказати: 
- Кохаю тебе Адо) Зрозумів це вперше 6 років тому на цьому ж місці і продовжую ще більше закохуватись. 
Але у відповідь не почув нічого, бо раптово відчув як вона поцілувала мене перша. І цього було більше ніж достатньо. Я знаю, що вона боїться помилитись, але її дії та погляди говорять більше за неї. І поки що, це найкраще, що могло статись зі мною за цей час. Ми обоє кохаємо. Відчуваю це, хоч для дечого потрібен тільки час. 
Музика закінчилася, але я продовжував насолоджуватись її губами. Вона не відштовхувала. І це був хороший знак.