Нотатки старого сифілітика

Захмелівші солдати стояли біля труни дівчини, вона здавалася їм красивою, вони стримували свої губи від поцілунку.

-Її треба охрестити.

-Ти чуєш що серце її мертве – Адель померла від любові.

-Тоді треба священика, або ні, краще диявола.

Один з них ріже собі руку і кров падає у чашу, яку виливають у камін. Зривається буря, чується плач і у двері хтось стукає.

-Відчини.

Заходить сивий чоловік із червоними очима, весь у зморшках часу і думок – біля труни гаснуть свічі.

-Щось дощ промочив.

-Ти зможеш її охрестити для вічного життя?

Гість усміхнувся.

-Для життя з ким?

-З Богом.

- Бог – цікава квінтесенція. Я, напевне, один, який веду з ним гру, від поки на землі стелиться дитяче зло, ніжне насильство, тепла смерть. Тільки ціною душа за душу. Хто готовий з вас піти в обійми смерті?

-Я, – він падає мертвий, сонячний промінь забирає невинну душу.

Йогонес де Сіленціум

Подобається

#2110 в Містика/Жахи
#4900 в Різне

У тексті є: невинна душа, смерть як самопожертва, смерть від любові

Відредаговано: 08.01.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись