Нотатки серця
Поглянула прямо
БАХ! – ударило серце і впало у пʼяти:
Поглянула прямо – і хочу волати.
Там ходить безжальна Одвічна з косою
І кличе померлих услід за собою…
Давиться кровʼю розбомблене поле,
А тіло на тілі холоне й холоне,
Дивиться в небо, покинуте сонцем,
Поглядом вічним – люди, не сон це!
Де сходить світло – сходить надія,
А темрява лихо все сіє і сіє.
Там легіт розпачливий душі збирає,
Там смерть бенкетує, дари пожинає.
Там плаче за сином покинута мати
І молиться Богу за зниклого брата.
Там батько за доньку борг повертає,
А смерть невситима все ходить збирає,
Пʼяніє від ситості, лічить здобутки,
І стелить щасливо дорогу смутку…
Не кожен воліє дивитися прямо,
Лякає далеких холодна нестяма.
Краще за все заплющити очі
І вдати, що лихо боїться ночі.
Немає війни, як ніхто не бачить.
Рожевий спокій іде до незрячих.
І серце не бʼється нажахано в пʼятах –
Радіють обману сліпі мавпенята.
#2432 в Різне
#602 в Поезія
#293 в Не художня література
Відредаговано: 06.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
