Хіба можуть без шрамів загоїтись рани,
Глибокі, пекучі, наскрізні, тяжкі?
Чи можуть померлі в любові зізнатись
Дитині, коханій чи мамі своїй?
Чи може земля за коротку мить виплюнуть,
Зоставлені ворогом смерті «квитки»?
Чи, може, міста із розвалин враз виростуть
За кілька годин, а не цілі віки?
Чи можуть забутися втрати й прощання?
Чи можуть зітертися болю сліди?
Чи може позбутися пам’яті нація?
Чи можуть із крові сади прорости?
Життя після смерті приходить не швидко.
Довіра втрачається назавжди.
Побрататися з ворогом? Смішно і гидко!
Ми не повторимо свої ж помилки!