Не говори мені того, що я б воліла не почуть!
Слова навіюють журбу і гірше полум’я печуть.
Вони тавром клеймують душу, сміттям лягаючи на серці;
Вони лякають, душать, мучать, шукають забуття у чарці…
Не говори мені того, чого не зможеш повторити!
Не словом – слово лише звук, – навчися вчинком говорити!
Довіру можна шліфувати, та неможливо відновити.
Збрехавши раз, іди гуляти! Нам більше нічого робити.
Не обіцяй мені того, до чого не знайти гарантій!
Бо честі слово – раритет, давно забутий у серванті.
Мені знайомі язики, що вміють гарні звуки лити,
А як до діла все дійде – вони не вміють говорити.