Нотатки серця

Журба моя – важкезний моноліт...

 

Журба моя – важкезний моноліт,

До серця вчеплений і пущений у води –

У темні води скаламучених боліт,

Що почуття мої позбавили свободи.

І от стою я на краю скали,

Знесилена й прикута до болота.

Зробити б крок у пущу німоти,

Та якір важчий за мою скорботу.

Оплакую я днів щасливих плин,

Що безтурботно майорів на горизонті.

Його у темряві боліт втопив

Той змій, що гріх подарував людській істоті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше