Нотатки серця
Ішов солдат...
Ішов солдат. Зо двадцять літ.
Із гордо здійнятою головою.
Його важка хода – політ
До названих братів на поле бою.
Боліли ноги. Тяжко йшов:
Він ледве звик носить протези.
Та біль помалу відійшов:
В очах замерехтіли сльози.
Він знав: когось вже більше не побачить.
А хтось прийде йому у снах.
На всіх журби й жалю не стачить,
Інакше здійме гору страх.
«Я закарбую в пам’яті усіх!» –
Він тихо Богу обіцяв.
І з посмішкою на сумних устах
Він тих, хто вижив, зустрічав.
«Я знову дома!» – зітхав щиро
І вкотре руку простягав
Своїм зеленим побратимам –
Таким же юним, як і сам.
#2432 в Різне
#602 в Поезія
#293 в Не художня література
Відредаговано: 06.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
