Нотатки серця

Десь пробігали перехожі

 

Десь пробігали перехожі
На перебіжні хмари схожі.
І я для них – така ж примара,
плила по течії, мов хмара.
Ішла бездумно в нікуди,
і погляд вештався такий,
що бачив все й ніщо одразу –
і так постійно, так щоразу.
Куди б мій шлях мене не вів,
я все під тихий тонкий спів,
пірнаю думками у мрії,
колишу вірою надії.
Бреду бездумно в нікуди,
й тягнуся мріями туди,
де ходить спокій безголосий,
де вільний вітер волю носить.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше