Я втомилася бути тією, від кого
Невтомно чекають великих творінь.
Я хочу сховатись далеко під ковдру
У світі думкових хитросплетінь.
Сягнути ідеями світу байдужого,
Присмак відчуть безтурботних деньків.
Ніщо не робити й укотре подужати
Славні вершини тих жданих творінь.
Хочеться людям усім догодити
І в цих перегонах не втратить себе.
Людина народжена, щоби творити,
А не робити із себе цабе.
Як шкода: ця істина, дрібно прописана
На полотнах освячених Книги Буття.
Я просто роблю те, що люблю робити:
Незграбно римую своє життя.
Заплющивши очі на всі турботи,
Крізь сміх і сльози та попри страхи,
Натхненно «малюю» нову роботу,
Натхненно витворюю нові світи.