Нотатки серця

Пролог до роману "Персоніфікація"

Точить камінь вода грізно,
Не ходи по лісу пізно,
Не вилазь вночі на скелю,
Бо вода стане землею.
Наста ночі не боялась,
І на скелю ту здійнялась,
Залишила душа тіло
І у воду полетіла…
Наста виплакала очі,
Лісом носиться щоночі,
Кличе подружок до скелі,
Щоб і їх піймали хвилі.
Не ходіть туди, дівчата:
Залоскочуть потерчата.
І хоробрість не врятує,
Наста хвилям вас згодує…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше