Куди ховає небо світло сонця
І мертвих днів загублене життя?
Весь світ, немов ота безодня,
В якій Імір сплітає майбуття.
І до Вальгалли відійшло чимало
Безстрашних душ, потоплених в пітьмі,
Їм Одін дасть напитись слави
Устами смертних байкарів.
І ще немало дужих воїв
Приймуть валькірії в Асгард,
Звитяжних, відданих героїв,
Чиї діла вселяють страх.
Вони колись іще вернуться
Підуть в останній бій зі злом.
І кров'ю вороги уп'ються,
І розцвіте над світом Соль.