Нотатки серця
Крик
Як боляче мовчати, коли думки кричать,
Коли душа розтерзана волає!
Розбиті мрії, всеосяжний страх,
І серце люттю розриває...
Наївно повзають думки:
«За що? Хіба ми заслужили,
Щоб наші діти і батьки
Життя щасливо не прожили?»
Чому ми мусимо страждати,
Коли хотіли просто жити,
Коли наважились жадати
Спокійних днів, сонцем залитих?
Чому ми мусим помирати
За жалюгідні плани ката?
Чому його не зупиняють
І грішно Богом величають,
Як він диявол у плоті,
Скажений вбивця без душі?!
І з новим днем нові страждання,
Нові розбиті сподівання,
І склеєні уламки мрій
Сльозами висохлих надій.
І лиш одне питання на вустах:
Як довго нам іще терпіти?
Замучив безпорадний страх,
Набридло нам зі Смертю жити!
Навіщо гаяти життя,
Аби із кимось воювати?
Хто не пізнає каяття,
Тому у пеклі вік страждати!
А ми поборемо, переживем!
Ми вільні! Вільних – не зламати.
Та біль ніколи не пройде,
Ми будем вічно пам'ятати!
Бо розучилися прощати…
#90 в Різне
#2 в Поезія
#8 в Не художня література
Відредаговано: 06.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
