Нотатки про Вітер

Зустріч

Вітер теплим потоком повітря проноситься вулицею. Завмирає на кілька секунд біля дверей кафе, потім перетворюється на людину.

У кафе панує напівтемрява, розбавлена лише неяскравим мерехтінням світильників, стилізованих під свічки. На столиках теж стоять маленькі незапалені свічки, і Вітру вже починає здаватися, що вона знає, хто хоче поговорити з нею в такому місці.

Але всупереч її очікуванням до кафе заходить не Дух Вогню, а середній брат, покровитель Грози.
"Привіт сестро".
"Привіт! - відповідає Вітер. - Ти мене шукав?"
"Ні, - хитає він головою. - Але якщо вже ми зустрілися, треба було б влаштувати щось цікаве. Як-не-як весна, сезон гроз".
"Треба, - погоджується Вітер. - Але спочатку - кава".

Поки дві стихії п'ють каву, зручно розташувавшись за столиком біля вікна, на вулиці із затягнутого хмарами неба починають падати перші краплі.

Робота Вітру полягає в тому, щоб не дати хмарам, наляканим гуркотом грому, розсіятися. Але з цим можна і почекати. Головний барабанщик сидить зараз поряд з нею і п'є каву, тож грому поки що не буде.

Вітер відставляє убік порожню чашку. Брат робить останній ковток, киває:
"Пора".
"Пора", - погоджується Вітер.

Виходячи з кафе, вона помічає між двома спорожнілими чашками прямокутний листок із чиїмось портретом. Місцеві гроші. Стихії не йдуть не розплатившись. Чудово. А тепер – гроза.

Онищенко Олена

Подобається

#6249 в Фентезі
#1518 в Міське фентезі

У тексті є: вітер, стихії, місто

Відредаговано: 26.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись