Іноді Вітер бачить у місті сіру тінь, яку люди дуже не люблять називати на ім'я. Тому що бояться.
Ця тінь нагадує їм про те, про що вони воліють забути. А іноді вона забирає і уводить із собою когось із городян. Ніхто не знає, куди. Цього вони і бояться.
Вітер знає, все залишиться по-старому, доки не змітниться сама природа людини. І сіра тінь все так же буде кружляти вулицями Міста. І іноді забирати із собою когось з його жителів. Вітер знає і те, що самій тіні ще зовсім не в радість. Але хтось повинен виконувати і цю роботу.
Вітер відчиняє двері свого дому (Стихії немає чого боятися).
"Доброго ранку!"
"Ти навіть не уявляєш, наскільки він добрий, - відгукується сіра тінь, яку так бояться люди. - Согодні ніхто з них не помре."
"Вітаю, - посміхається Вітер. - І їх, і тебе."