Вітер не завжди розуміє людей. Частіше за все ще нерозуміння викликає живий інтерес та бажання розібратися, що до чого, але іноді - нічого, окрім мовчазного подиву.
Вітер ніколи не могла зрозуміти, навіщо людям, смертним за своєю суттю, затівати війни, вкорочуючи і без того не надто довге життя.
"Це твої витівки?" - одного разу спитала вона брата, якого люди вважають покровителем воїнів і війн.
"Не зовсім, - відповів той. - Просто зараз такі протистояння - звичне діло для них. Вони зміняться, але для цього потрібен час. І кожна нова війна наближає їх до розуміння, що ворожнеча їм зовсім не потрібна"
Вітер послухала брата і погодилася з ним. Майже.
Іноді, дивлячись на людей, вона не відчуває нічного, окрім мовчазного нерозуміння. Втім, бажання зрозуміти нікуди не зникає. Зрозуміти і повернути все по-своєму.
"Як же допомогти вам змінитися?" - думає Вітер, дивлячись, як люди збираються на чергову війну.