Два Вітри

Звичайно, Медна – не єдиний вітер у цьому світі, хоча довгий час вона не знала про це. А потім випадково побачила на вулиці звичайну, начебто, дівчину в червоній сукні. Звичайну, але не зовсім.

Вітер одразу помітила повітряні потоки, що закручувалися довкола незнайомки. Стрімкі вихори завжди супроводжують і її саму, незалежно від того, як вона виглядає зараз.
"Ти - Вітер", - сказала Медна.
"Ти теж", - відгукнулася незнайома дівчина.

Цей Вітер виявився червоно-фіолетовим, холодним і пронизливим, різким і стрімким, як удар батогом. Зустрічні люди куталися в плащі і куртки, проходячи повз дівчину в червоній сукні. Навіть крізь людський образ вони відчували її суть.

Дві дівчини, два Вітри, зупинилися посеред вулиці, придивляючись одна до одної. Люди прискорили крок, передчуваючи недобре. Місто з цікавістю спостерігало за цією парочкою. Що ж зараз буде? Буря? Ураган? Якщо вони не домовляться, може статися будь-що.

Два Вітри якийсь час мовчки дивилися одна на одну. Потім одночасно посміхнулись. Медна відправила незнайомому Вітру вітальний образ: дві долоні, що з'єдналися в рукостисканні, і отримала такий самий.

Дивне відчуття. Вітер, що зустрівся їй, разюче відрізнявся від неї самої. Характером, звичками та бажаннями. І водночас був, точніше, була, майже повним її відображенням. Звичайно, якщо дивитися глибше та побачити суть за цими незначними деталями.

Після цього вони часто зустрічалися. Ненавмисно або домовившись заздалегідь. Разом гуляли вулицями, прикидаючись звичайними людьми, разом змушували спокійне до цього повітря закручуватися в спіралі і з неймовірною швидкістю мчати вперед, долаючи величезні відстані, щоб опинитися в результаті десь зовсім в іншому місці. І лишитися там.

Згодом навколо виявилося ще безліч і безліч Вітрів. Більшість із них (Медна це точно знає) колись були людьми, але вирішили стати чимось іншим. Стихією. Силою. Суттю цього світу. А з усіх існуючих стихій людині найпростіше стати саме Вітром. Вони насправді дуже схожі. Людина так само мінлива, як і Вітер. І так само загадкова.

Іноді, Медна думає, що людина - це просто Вітер, який примудрився втратити себе. Можливо так воно і є.