Нотатки про дружбу
1998
Із щоденника:
«Канів, 10.01.98.
У Каневі лютують підпали. Живемо як у Гарлемі. Перед Новим роком спалили одразу три магазини. В одну ніч. Затим спалили двері квартири одного підприємця. У під’їзді, де живе народний депутат... Сю ніч — новий підпал. До нині жодного злодія не знайдено... Моя віра у світле майбутнє худне й худне, як та кобила, котру ми бачили учора. Ми їздили у Корсунь. На митницю. На повороті до колгоспу села Беркозівка, прямо на полі озимини паслася ця істота. Худа холка й обвислий зад здавалися двома горбами. Сніг розтанув. Два дні стоїть відлига. Неначе березень з картини Левітана. Кобилу випустили, мабуть, вмирати на волю. Від голоду. Подібних коней я бачив лише на карикатурах, клеймуючих кріпацьке право в старих радянських підручниках.
Ми, теперішні, вільні «українські», не кріпацькі, опустилися, відкотилися ще далі. Глибше, ближче до кам’яного віку.
Вчора Ірина, йдучи на пошту відправляти листи, каже:
— А відправляти нема за що. Жодної гривні немає.
— Дожили, — я риюся по своїх кишенях, знахожу чотири останні, — на.».
#650 в Не художня література
#4572 в Сучасна проза
Відредаговано: 30.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
