Із щоденника

Із щоденника

09 липня 1995 року, Баден-Вайлер, Німеччина.

Не знаю, може, я й не правий, але ж пiсля  чудово проведеного дня, пiсля випитого пива «Hirsch-Pils», якось особливо  пригнiчений  думами  про нездiйсненнiсть слав'янської ідеї об`єднання на кшталт Європи. Я все частiше помiчаю, що українофiлiв, просто розпирають нацiональнi  почуття  винятковостi, незаслужених втрат i якогось всепоїдаючого понурого упоїння "своїм". I перший вулик винайшов українець.  I вже — «ми арії». I росiяни русифiкували всю Україну вiд Карпат до Азова...  Але щось  у моїй пiдсвiдомостi  менi  говорить:  ось,  лають все "чуже", "не своє", втiм, стараються на чужому в рай в'їхати. Iнвестицiї — iз заходу, нафта — зi сходу, ліс — із пiвночi, вугiлля  — із  пiвдня, — щоби затим, або вже зараз, поносити оте чуже... Може   статись,  я й сам недотумкую якихось  пружин розвитку iсторiї, але ж ось тутечки, в Нiмеччинi, "сидя на красивом холме", в чужому  пiдвальчику ресторана, менi гiрко визнати нашi спiльнi промахи, нашу нездатнiсть. Чому, чорт забирай, саме слов'яни нiяк не можуть полюбити одне одного?  Що це за fata morgana? Прекраснi задатки, величезнi зусилля й старання у  всiх галузях науки, культури, духу — i вроздрiб, а звести до єдиного знаменника, до спiльного  блага, —нiяк. Менi гiрко.  Невже правду кажуть: де два українцi — там три гетьмани?   Як об'єднати те добре, що живе в людях завжди?  Як  не пiдкреслювати оману й миттєвi грубi почуття? Чи, може, й справді: всi злi й брутальнi i тiльки зрiдка добрi й  нiжнi, коли сплять зубами до стiни?

Ось — у німців —  усе  щоен, вундерщоен, вундербар, толь, супер, классе, глорiос. І все сказане iз придиханням i якимось дитинно-вiдвертим захватом.   А ми? Ми ж iдемо якимись биками, — очицi з-пiд лоба. Майже за Платоновим: "Мы быков гоним, скрозь по плану". Анi позитивних емоцiй  тої ж сентиментальностi, анi просвiтлення в обличчах, очах. Невже "Нам  тiльки плакать, плакать, плакать..." Або ж  злорадно й безперспективно лаяти чуже болото, пишаючись своїм?» 

Серпень:

Фiрзенське товариство «Югенд-Актуель» приймає молодь Канева.

«Важливими аспектами будуть дискусiї, а також зустрiчi в соцiальних та полiтичних закладах округу. Окрiм цього бургомiстринею  панi Мариною Хаммес органiзовано тур до м. Ламберзару. До того ж велика розважальна програма: подорожi, грилi, пивний сад.»

                        («Райнiше Пост» вiд 17.07)

Із щоденника

9 серпня 1995 року, середа.

Ранком о 8.30 відправили автобус із молодими німцями «Югенд-Актуель» додому. Затим до бюро. Державне підприємство «Закордоненерго» перебуває «на картотеке» і має триста мілліардів боргів!!! Затим замовлення авіа-білету Киїів-Франкфурт-Київ для Василя Харченка. Хлопцеві 18 років. У нього рак коліна. Треба термінова операція… Надвечір телефон вийшов із ладу… Завітав головний лікар Канівської ЦРЛ: проблеми із ремонтом даху лікарні, автомобілів швидкої допомоги, генератора тощо…»

Із щоденника

22 серпня 1995 року, четвер.

«… до півдня не зачинялися двері «Фірзен-Бюро»: У 6-літнього хлопчика (Кравець Олександр) хворі очі, атрофія нервів ока. Треба консультація із доктором Альсвайлером. Дві пристарілі жінки, колишні Ост-арбайтери шукають у мене причини невиплати їм компенсацій із ФРН… Голова міськ-ради Пантелішин просить відшукати у ФРН якогось спеціаліста по каналізації і водогону… Із Німеччини телефонувала пані Астрід Зоммер, аби я запитав у матері Василя Харченка, чи погодиться вона на ампутацію ноги її сина…»

Вересень:

Із щоденника

6 вересня 1995 року, середа.

«… завітала ще нестара жінка. Звати Валентина Л. і сказала: «мені нема на що купити їжу…»

Розпочато новий проект «Канівська Вода». Мета: полiпшення якостi та постачання питної  води. В цiм проектi беруть участь науковi i виробничi iнститути  Нiмеччини, та Ураїни. Фiнансування проводиться Європейським Співтовариством.  В Каневi працює гiдрогеолог вiд СЕС доктор Адольф Вагнер.

Паном Вагнером, вже літньою людиною, разом з інженерами канiвського водоканалу проведено ряд дослiдницьких та аналiтичних робiт, котрi охоплювали весь цикл водозабезпечення вiд артезiанських колодязiв до очисних споруд.

На протязi серпня-грудня лабораторією географiчного факультету при Київськiм унiверситетi зроблено ряд хiмiчних та фiзичних замiрiв питної води м. Канева. Всi цi роботи куруються  доктором Хоффманом. Працiвники канiвського водоканалу надають всіх зусиль, аби приготувати добру питну воду жителям мiста. Все зростаючий вжиток води змусив замислитися над майбутнiм водопостачання.

За статистичними даними вжиток води на канiвського жителя складає бiльше 300 лiтрiв на день.  Для порiвняння — в німецьких мiстах ця цифра в половину нижча. Звичайно, можуть бути (як всюди) нещiльнi місця водопроводiв, якi слiд вишукувати й ремонтувати. Все ж  найбiльша проблема полягала у нещiльностi водопроводiв в квартирах, а також вона гнiздиться в улюблених звичках. Каплячi або напiвзакритi крани й несправнi туалетнi бачки пiдвищують водовжиток в середньому на 100 лiтрiв. Той, хто чистячи зуби, чи миючи посуд непомiрно витрачає воду, повинен сплачувати за неї вiдповiдно, а не по заниженим розцiнкам. Водопостачання  дороге.  Через свою недбайливість вiн так чи iнакше  змушує водоканал або до субсидiювання « безглуздо витраченої води», або ж до подальшого збiльшення  маси вiдкачуємої води. В обох випадках така людина шкодить не тiльки собi, а й всiм iншим мешканцям мiста.