1995 та ФУТБОЛ БЕЗ КОРДОНІВ

1995

Сiчень:

«1000 марок зiбрано стрiльцями братства Святої Марiї. Цю суму вони передали на допомогу Каневу.»

                    («Вестдойче Цайтунг» вiд 18.01)

Так, Канів потребував допомоги. Йшов четвертий рік незалежності України. Казна держави була порожня. Порожніми були рахунки міст, містечок, селищ, мешканців.

Лютий:

«Канiв знову зустрiчав нiмецьких гостей iз Фiрзена, щоб спiльно намiтити подальшi плани спiвробiтництва... Пiд час перебування гостi вiдвiдали i ознайомилися з роботою канiвського культучилища, школи №2, видавничо-полiграфiчного пiдприємства...»

    («Днiпрова Зiрка», № 16)

Із щоденника

«13 лютого 1995, п`ятниця.

За вікном бюро понуро. Сипле мілкий дощ. Втім, настрій у мене бадьорий. Вирішив поміж справами привести до ладу й набрати на комп`юторі мої переклади із Ніцше… »

Із щоденника

«17 лютого 1995, понеділок

Із 15 перебував у Києві на симпозіумі стосовно нових митних правил України… Бучно. Однак, нісенітниць безодня. Приміром на гуманітарні вантажі все ще накладається мито. Пан Хмельницький коментує це так: «Вантаж гуманітарний, але ми не можемо переступити закон. Ми — виконавчий, а не законодавчий орган…  »

Березень:

В урядовiй газетi «Голос України»  № 45 вийшла стаття:

«500 листiв до Фiрзена.

Бiльш як 200 дiтей з Канева вiдпочили та пройшли медичний курс у нiмецькiм мiстi Фiрзен.  Два мiста поєднує дружба, котра почалася декiлька рокiв тому мiсцевими органами самоврядування. Лiкарня Фiрзена взяла шефство над районною лiкарнею Канева i прислала медикаментiв та устаткування на суму 350 тисяч марок, подарувала пересувну амбулаторiю, машину «швидкої допомоги», три стоматологiчних кабiнети. Надовго запам’яталася усiм зустрiч молодi мiст-побратимiв. Бiльш як 500 канiвцiв листуються з фiрзенцями. Тiснi приватнi контакти, народна дипломатiя укрiпляє дружбу двох мiст, двох народiв».

Із щоденника

«2 березня 1995, четвер.

Із самого ранку писав звіт за лютий. Прийшов Мар`ян Піняк і сповістив що застреллили Влада Лістьєва[1].»

Травень:

Офiцiйна делегацiя iз Фiрзена, на чолі з Мариною Хаммес приїздить до Канева, щоб разом вiдсвяткувати Шевченкiвськi днi. Вперше до Канева приїздить вiце-мер  французького мiста-побратима Фiрзена, Ламберзару Iво Кузен. Коло друзiв розширюється.

«З особливою цiкавiстю канiвцi слухали виступ вiце-мера французького мiста Ламбарзар, адже дружнi зв’язки з цим мiстом тiльки зароджуються i канiвцям хотiлося б побiльше дiзнатися про нього.

— Мене вразило те, — сказав пан Кузен — що у вашого народу досить сильно розвинутий колективiзм, бажання працювати, святкувати i вiдпочивати разом. Ми, французи, терпимо вiд надмiрного iндивiдуалiзму».

(«Днiпрова Зiрка» №45)

На Тарасовій горі відбулася зустрiч фірзенців з екс-президентом України Кравчуком, який був приємно вражений такою активністю міст-побратимів.

Тоді ж друзі із Фірзена відвідали Канівську школу-інтернат. Гості цікавилися життям і побутом дітей. Дізнавшись про те, що протягом тридцяти шести років, відколи існує школа, тут не проводився капітальний ремонт теплотраси, фірзенці вирішили надати школі конкретну допомогу — 1000 німецьких марок. Надано грошову допомогу і фонду багатодiтних сiмей.

Двадцять сьомого квітня 1995 року Міністерством культури України у справах преси та інформації видано свідоцтво за номером 106 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації журналу «Слянка Часу*Zeitglas». Редакцiя в м. Каневi. Тираж 1000 примiрникiв.  Перiодичнiсть — 6 разів на рік. Мова: українська, росiйська, нiмецька. Мета: сприяти в наведеннi духовних мостiв мiж Україною, Росiєю, Нiмеччиною.

Так моєю ініциативою та за фінансової підтримки Фріца Маєса і було започатковано видавництво лiтературно-мистецького часопису міжнародного рівня. У графі «програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість зазначалося: Поширення ідей гуманізму та взаєморозуміння між націями. Осягнення духовної ситуації сьогодення засобами художнього та публіцистичного слова.»[2]

«Партнерство з іноземним містом, навіщо?» Твір під такою назвою писали 24 квітня більше 300 учнів восьмих класів Канева. На переможців чекали путівки до Фірзена. І ось журі підбило підсумки. Кращими визнано роботи восьмикласників Олени Жук (школа № 1), Віри Царенко (школа № 2), Людмили Рудь (школа № 3), Наталії Науменко (школа № 4), Юрія Буряка (школа № 6). Тож у кінці червня ці діти разом з іншими школярами відбули до Фірзена на відпочинок.