Із щоденника

« 22 жовтня 1994, субота.

Опісля ділової зустрічі із дирекцією німецького представництва AgrEvo. Вечеряли із Володимиром Кондратюком у ресторані київського готелю «Русь». Коли принесли рахунок, я його сплатив. Володя попросив поглянути на те, що ми там наїли і напили. Я подав йому цидлик. Ось його реакція на читання дванадцяти пунктів:

— Ой, бля…

— Ой, е… твою…

• Ох, ни х… собі…
• Ой, бля…

Ітак далі… Загальна сума становила 1912050»

Листопад 94

Черговий транспорт  двох автомобiлiв з причепами прибув iз Фiрзена. В однiй з автомашин — обладнана амбулаторiя для надання медичної допомоги на виїздi. Тобто жителям району. Серед вантажу іншої — медикаменти, стоматологічне обладнання, дизель-генератор для центральної лікарні на випадок раптового знеструмлення.

Шеф пожежної частини Фірзену, пан Йозеф Доббельштайн міг з повним правом гордитися своїми підлеглими, таким як Манфред Ліббуда, Ханс Льопер, Віллі Фішер, котрі у вільний час налагодили весь цей транспорт. На допомогу німцям з Канева прибув шофер Олександр Коваленко, аби скоріше подолати відстань у 2222 кілометри. 

Тоді у Каневі ще не було жодного приватного стомат-кабінету. Тож канівці годинами сиділи, очікуючи прийому державних дантистів. Обладнання, завезене пожежниками з Фірзену, ними ж і монтувалося. Робота ускладнювалася тим, що ані наші електрокоммунікації, ані фурнітура не «стикувалася» з німецькою. Вода, неочищена завчасно, просто не йшла до кінцівників борів… Працювали до пізньої ночі.  У двері щохвилини заглядали допитливі, якось зайшов собака…

—  Це у вас нормально? — спитав мене стомлено Ханс Льопер.

—  Демократія. — браво відповів я. І ми розреготалися. Попили пивка. Разом із Йозефом Доббельштайном провели собаку надвір.

Пізно увечері, покінчивши прийом, прийшов головний  стоматолог Юрій Банько разом з своєю красунею-дружиною, Наталкою, теж стоматологом. Він спробував німецьку техніку на зубах своєї жінки. Так, шуткуючи. Ми знову довго сміялися, пили спирт на брудершафт. Стоматологічне відділення Канева стало найкращим в області.

Грудень 94

«Ласкаво просимо». Пiд такою назвою вiдкрилася виставка в днi декади iноземної мови у канiвськiй СШ №2... У фойє школи — різноманітні стенди. На одному з них — «Наше листування» — марки, газети, листівки з краєвидами Фірзена, інших міст Німеччини, фотографії, які відображають перебування канівських дітей в гостях у німецьких друзів. Інший стенд відтворює життя міста-побратима, показує традиції, звичаї німецького народу…»

    («Днiпрова Зiрка», №96)

Чергова акцiя товариства «Сiм’ї допомагають сiм’ям» з німецького Швальмталю. Гуманiтарна допомога школi-iнтернату, фонду дiтей-iнвалiдiв.

«...При спiвдiї представництва м. Фiрзена в м. Канiв тiльки в поточному роцi десятки канiвцiв, яких доля помордувала таборами та примусовими роботами у фашистськiй Нiмеччинi, вже одержали необхiднi довiдки (iз Мiжнародної пошукової служби). Це допомогло багатьом хоч трошки полiпшити свiй теперiшнiй скрутний стан».

    («Днiпрова Зiрка» №98)