Із термінника «Фірзенського бюро»

 «6 квітня 1994, середа

8.00 - Дати телекс до Фірзена —  треба ліки для дитячої клініки: Антибіотики в першу чергу.

8.30 - Замовити розмову з Москвою —  апарат по аналізу крові дефектовано.

10.30 - Дати по факсу данні хворої жінки (рак груди, видалення), чи можна придбати штучну?

11.00 - Засідання  у міського голови  з приводу гуманітарки: підготувати довідку про 1993-94рр.

12.00 - Зустріч з викладачами німецької мови — дати дітям тему твору «Чому я хотів би поїхати до Німеччини». П’ять найкращих (учні) поїдуть до Фірзена.

14.00 - Бесіда з директорами шкіл — хто з вчителів поїде супроводжуючим дитячих груп. Знання німецької, або англійської мови обов’язкове.»

На початку травня учні восьмих класів загальноосвітніх шкіл  Канева  (215 із 409) дійсно писали твір на тему «Чому я хотів би (хотіла б) поїхати до Німеччини». Подібна тема була вперше. І ось підбито підсумки: кращими комісія визнала твори Інни Швець (школа № 1), Людмили Верхогляд (№ 2), Євгена Кононенка (№3), Віталія Козака (№6), Інни Щербини (№4). Євген Кононенко у своєму творі писав: «… хочу дізнатися про визначні місця Німеччини, познайомитися з людьми, їх звичаями і культурою, а також розповісти про нашу мальовничу Україну». Віталій Козак: «…хотів би подивитись, як там охороняють природу, які там чистота та порядок». Люда Верхогляд: «…хотіла б відчути привітність, щирість і любов фірзенців, вивчити німецьку мову, щоб краще розуміти друзів і розповісти їм про наші українські звичаї». Інна Швець: «… з великим бажанням вивчаю німецьку мову. Поїздка до Німеччини дала б можливість вдосконалити й поповнити свої знання, поспілкуватись із ровесниками, дізнатися про їхні захоплення, розповісти їм про наше місто». Інна Щербина: «Для мене Німеччина —  це перш за все старенька книжка казок братів Грімм. Пригадую, з яким нетерпінням я чекала того часу, коли мама, зробивши всі домашні справи, сідала коло мене, а я з готовністю подавала їй книжку з улюбленими казками. Пізніше я відкрила чарівний світ Вільгельма Гауфа…»

Всі п’ятеро переможців поїхали влітку до німецького міста-побратима.

У травнi до Канева приїздить чергова делегацiя iз Фiрзена. 24 персони. Якщо раніше були буденні, ділові зустрічі, то цього разу візит припадав на дні, коли проходили свята: Шевченківське та кобзарського мистецтва. Було всім цікаво. Але радощі свят перебивала новина: у той рік смертність у Каневі перевищила народжування. У дітей з’явились такі хвороби, яких не фіксувалося раніше. Місто потребувало переоснащення й удосконалення лікарні, вкрай. От над цим і працювали делегати міста-побратима. Обговорюються плани на майбутнє. І вже у червнi 94-го вiд нiмців канiвська лiкарня отримає новiтнє устаткування пологового вiддiлення, автомобiль швидкої допомоги «Мерседес-бенц». (Згодом фірзенцями буде доставлено до Канева чотири автомобіля швидкої та реанімічної допомоги, та пересувну амбулаторію).

Та «побратання» з німцями не було «дорогою з одностороннім рухом».

Ми експортували їм наші культурні здобутки.

Червень — друге турне канiвського хору по Нiмеччинi.

«Фольклорний ансамбль з Канева знову гастролює у Фiрзенi... концертами пропагує  свою батькiвщину i дивує чудовим спiвом ...»

            («Штадт-Шпiгель» вiд 16.06)

«На цей раз хор взяв участь у святi стрiльцiв i дав концерт у розкішному наметi братства стрiльцiв Св. Петра i Павла. Прибуток всього свята братство передає на розвиток партнерства.»

             («Райнiше Пост» вiд 27.06)

У Фiрзенi, вперше на територiї ФРН видано книжку «Тарас Шевченко. Вибранi твори»[1]. Ця книжка — плід моєї «кар’єри шевченкознавця». Я працював над нею декілька років. Об’їздив багато бібліотек, архівів, фондів. Впорядкував, написав вступу частину, післямову, довідку про перекладачів, та подав повну на той час бібліографію німецькомовної шевченкіани.

«Український Шиллер вiдтепер є по-нiмецьки...Чудова поетична збiрка вийшла у свiт з-пiд друкарського пресу Йогана Пуффера... Переклади 34 поезiй зробленi шiстьма видатними українськими вченими та лiтераторами... При гортаннi сторiнок око схоплює iлюстрацiї малярки з Мьонхенгладбаху Улли Грiгат. Учениця Бойза захопилася поезiями українця й створила 13 абстрактно-конструктивiстських графiчних мініатюр.»  

             («Вестдойче Цайтунг» вiд 1.07.1994)

«За 2000 кiлометрiв вiд України у мiстi Фiрзенi (Пiвнiчний Рейн-Вестфалiя) вийшла книжка Тараса Шевченка по-нiмецьки. Дивно, але це перше видання поета у ФРН...»[2]

                  («Україна «№.19/94)

Дитячi канiкули у Фiрзенi стали вже традиційними.

« Не лякливими виявилися 43 дiтей з українського Канева, якi вiдпочивають у фiрзенському окрузі та отримують медичну допомогу. В приватнiй стоматологiї Андре Гоульда при допомозi його колеги з м. Крефельд Мiхаела Кiхiса в суботу та недiлю дiти були ретельно обстеженi та санованi. Лiкарi прийшли висновку, що в Українi зовсiм iншi стоматологiчнi реалiї.»

            («Райнiше Пост» вiд 12.07.)