Із "сьогодні" в "завтра"

Контакти з Каневом поглиблювалися. В першу чергу вони сконцентрувалися навколо лiкарнi та оздоровчих заходiв для дiтей.

«Вже цього лiта дiти, постраждалi вiд Чорнобиля,  повиннi отримати можливiсть  приїхати на оздоровчi канiкули до Фiрзена. Багато фiрзенських сiмей спонтанно виявили бажання допомагати...»  («Райнiше Пост» вiд 05.05.92)

Вiдтепер слово «спонтанно» буде  найбiльш частим.

Вже в липнi до Фiрзена виїхали на оздоровлення 46 дiтей. Фiрзенському вiце-бургомiстру дарується рушник.

«Цей рушник символізує дружбу i братерство, про яке дбають справжнi друзi. Таким жестом  має розпочатися партнерство мiж Фiрзеном та українським мiстом Каневом».                     («Штадтпанорама» вiд 06.08.92)

 Побував у Нiмеччинi i головний лiкар Канівської ЦРЛ Євген Наумов. Була намiчена перша програма стажування канiвських лiкарiв у ФРН.

Із щоденника

17 лютого, 1993, середа.

«…запросив до себе головний лікар і довго говорив про сумніви, де узяти йому гроші на покупку квитків для лікарів і мене, щоб полетіти до Фірзена на стажування. Один квиток туди й назад коштує 130 000 купонів. Його страхає, аби б не сказали люди, що він відправляє за рахунок держави свою дружину,  і щоб це не відбилося на його «місці». А здається — це нісенітниця. Його дружина — провідний гінеколог, і чого б їй не їхати? І що тут такого? Втім, я розумію його в одному, що заздрість з'їсть всіх, і все робитиме, щоб з'їсти і його. Ось наша трагедія.»

Я заробляв собі на життя перекладами та приватними уроками з німецької мови. Для цього мені довелося зареєструвати підприємницьку діяльність.

Із щоденника

2 лютого, 1993, четвер.

«Заплатив 5500 купонів за реєстрацію моєї підприємницької діяльності. Урок німецького у Яценка Петра Олесандровича. Підручники — ось головне питання.»

Не лишались осторонь нової спільної справи i пiдприємцi.  Першими здiйснили подорож до Днiпра  німецькі фермери. Наслiдком стане укладення аграрних угод i перша спiльна робота на полях, рясно политих кров’ю батькiв i дідів. Поля, де ніким так і не підраховано страждання та біль не відспіваних священиками могил…

Врожаї 93-го перевершать сподiвання.

За аграрiями активізувалися й iншi. 

Газети обох мiст збагачувалися новими словами: Фiрзен — Канiв. Слова цi майорiли на шпальтах дедалi частiше. Найлiпша дружба буває часто там, де її чекаєш найменше.

Спроба хронологiї

 «На його робочому столi, у шкiльнiй кiмнатi, лежить стос листiв та бандеролей. Це свого роду привiти вiд канiвських сiмей з України фiрзенським друзям. Але разом iз тим й прохання допомоги. Це все отримав у свої руки Фрiц Маєс у день вiд’їзду з Канева. Три днi провiв вiце-бургомiстр та голова ХДС у 35 000 -ному мiстi на Днiпрi , з яким налагоджено контакти з початку цього року.»

                   («Райнiше Пост» вiд 17.12.92) 

Весна 93 була рясна дружнiми подiями.

Березень:

40-денна практика-стажування двох канiвських лiкарiв.

 «Лiкар-гiнеколог та терапевт з Канева...проходять практику в загальнiй лiкарнi Фірзена. Їх не так вже  вразила   сучасна нiмецька технiка, як саме доброзичливе ставлення до пацієнта. « У нас в Каневi, — говорить доктор Лосюк, —  все вiдбувається здебiльшого на нервах та поспiхом. Часу для пари добрих,  або ж втiшливих слiв не має нiхто». Його колега погоджується. Але з подивом запевняє, що нiмцi  «кесарять за московською методологією». Зовсiм iншi враження  про операцiю 90-лiтньої жiнки. Для українцiв це щось нове. «Людей такого вiку у нас не оперують». Забезпечення медикаментами та обладнанням таке слабке, що приходиться оперувати лише працездатних.»

                         («Райнiше Пост» вiд 13.03)

Обох лікарів супроводжував я. Було тяжко не стільки перекладати, скільки бути присутнім на операціях по видаленню якоїсь частини шлунку, або ж відпилюванню руки… Коли вже запаморочувалося в голові, котрась з медсестер посміхалася до мене: «Ходімо у суміжній кабінет, я зроблю тобі масаж всього тіла». І сили мої відновлялися простим посміхом очей, закритих хірургічними масками, німкень. В тамтешній лабораторії зробили порівнювальний аналіз нашої крові з аналогічним, зробленим в Каневі перед від’їздом. Виявилося багато помилок, декотрі перевищували до десяти одиниць. Вечорами ми бесідували у різних гостинних… Видно було, що ми — в новину. Шведські столи, пиво, горілочка — і кожен сам-собі. Лишень біля нас натовп. Спеціалісти, молодь, журналісти. Останнім я тільки й долдонив про бажаність офіційного побратимства між нашими містами. Роз’їжджалися за північ.

З щоденника:

7 березня 1993 року, Фірзен.