Багатство людини — то її душа

Багатство людини — то її душа

Хлопчик лiкувався в унiверситетськiй клiнiцi м. Доссельдорфа професором Гьобелем i перенiс терапiю опромiненням стiйко i добре. Хлопчика звали Женя Кугно.1 4

Вперше я почув про нього від його дядька, журналіста й мого знайомого. Він звернувся до мене  у вересні того ж 92-го. Його племінник страждав лейкемією. Йому було три роки. Чим міг я допомогти? Я написав листа до Німеччини.

І от в Каневi Маєс зустрiвся з сiм’єю хворого Євгена, i пiсля повернення додому  німець, разом з головою об’єднання  “Допомога дiтям, хворим на рак” паном Шюргерсом1 5 , органiзував акцiю по збору коштiв для лiкування хлопчика.  Подiбної акцiї ще Фiрзен не знав...

Страждання хлопченяти не залишило байдужими не тільки мешканців Фірзена та його околиць. Резонанс будив людські серця у Голландії, Швейцарії так, що у недільний термін було зібрано 240 000 німецьких марок. Здавалося цих грошей вистачить з головою, аби вилікувати Женю. Пан Маєс разом із своєю дружиною Зігрід 1 6, огорнули особливою турботою малюка. Вони опікувалися ходом лікування, приютивши у своєму домі на майже річний термін мати хворого. Євген став наче сином Маєсів, вони звали його Дженья. Хлопчик вже розмовляв без акценту по-німецьки, складний каскад операцій вселяв надію. Але, разом із поверненням на батьківщину, повернулась і хвороба… Женя помер у листопаді 1996 року. Та пам’ять про нього живе разом з нами, нагадуючи нам про вражений Чорнобилем Канів, про дитячу сльозу, а попри все — про чуйність людських сердець незалежно від націй, кордонів, відстані…