Розділ 3. Перший бал Або Подарунки долі

Розділ 3

Перший бал

Або

Подарунки долі

Приготування до балу майже завершилися. Треба тільки знайти самоцвіт для мого родового персня. Вчорашній вечір витратили на розробку інших атрибутів. Засіли у кабінеті алхіміка й стали до роботи. Передусім, Тім звідкись притяг величезний талмуд. На пожовклих від давності сторінках книги зображено герби всих вельможних родів королівства, занотовані всі девізи та занесені камені-талісмани. Передивилися записи, і почали працювати над новими символами які б підходили мені й не повторювали наявні.

Герб та девіз розробили доволі швидко. Я вигадувала концепцію, а Єжи малював. Тім, як єдиний в нашій трійці знавець тутешніх реалій консультував, часом заглядаючи у талмуд.

Своєю емблемою зробила гордовиту пантеру, увінчану мініатюрною короною, а під зображенням бойової кицьки розмістила вислів.

Тут трохи складніше, ніж з зображенням. Справа в лінгвістичних особливостях мов. Не могла відшукати еквівалент обраної мною фрази в полянській. Довго мучилася, намагаючись перекласти, та врешті-решт кинула цю дурну справу й спробувала на пальцях пояснити Тіму значення вислову. Друг майже одразу зрозумів та запропонував тутешній відповідник крилатого латинського вислову: «Vivere militare est[1]». Ця фраза якнайкраще пасуватиме до ситуації.

Отже, на ранок, основні атрибути вельможества — готові й охайно задокументовані. Залишилося зареєструвати їх у королівській канцелярії та виконати останній пункт місцевих традицій — обрати родовий камінь. То виявилося справою не складною. Спочатку, я у супроводі Тіма швиденько зареєструвала папери.

В похмурій сірій будівлі, недалечко від королівського палацу містилася канцелярія, а також архів. Останній мене не цікавив, тому спокійно пройшла повз. У кінці довгого коридору знайшлася потрібна контора. У великому темному приміщенні сумували клерки. Працівники пера виявилися непримітними молодими хлопцями-міщанами та справу свою знали, тому процедура була не довгою. Документ без зволікань завірили та пообіцяли внести інформацію до нового видання довідника з геральдики.

Опісля вирушили снідати в улюблену таверну. Утамувавши голод в затишному закладі, знову опинилися на вулицях галасливої столиці. Слід виконати завершальний пункт зі списку символів вельможності.

Вибір фамільного талісмана став доволі складним завданням. Почалося все за планом. Тім повів мене до ювеліра, щоб виготовити перстень. Невисокий симпатичний старий виклав переді мною всі примірники які мав. Ось із цього моменту й розпочалися проблеми, бо не мала жодного уявлення, як обрати підхожий. З хвилину бездумно витріщалася на необроблені шматки.

- Як мені знайти свій? – спантеличено запитала у Тіма.

- Ти його відчуєш. – туманно відповів друг.

- «А чого очікувала від захопленої алхімією людини? Доведеться викручуватися самотужки». – подумки насварила радника та вирішила, хоч якось діяти.

Заради експерименту спробувала зробити, як пропонував старший. Невпевнено простягнула руку до розкладених на стійці камінців. Взяла один – нічого, торкнулася іншого – теж, і тут, наштовхнулася на криваво-червоний самоцвіт, котрий лежав осторонь.

Узяла рубін та відчула тепло що йшло від нього. Свідомість застелило туманом і перед очима з’явився величезний комин, почувся тріск деревини у вогнищі, легені наповнив запах дерева що тліє. На хвильку стало затишно, аж раптом … в одну секунду усе зникло.

Я стояла посеред лавки й очманіло вдивлялася в необроблений шмат, який увесь цей час стискала у руці. Він вигравав яскравими фарбами і його світло заливало приміщення, роз’їдаючи півтемряву.

- Камінь визнав тебе. – пояснив Тім.

Ще кілька хвилин не могла відійти від шоку: - «Нічого собі гумор. Виявляється, тут дорогоцінності розумні. До того ж можуть гіпнозувати власника».

- Так, а що то все ж таки було? – отямившись після пережитого, поцікавилася, бажаючи отримати більш раціональну відповідь.

- Ти встановила зв’язок з каменем, і він тобі відповів. Тепер зможеш використовувати якості рубіна для захисту себе і своєї родини.

-«Ах ось як воно працює! Наче містика якась». – подумала, а вголос запропонувала розв'язати проблему із зовнішнім виглядом фамільної прикраси.

Швидко перейшли до обговорення з ювеліром майбутнього персня. Розробили концепцію та домовилися про терміни виконання робіт. Творець прикрас запевнив, встигне виготовити перстень до дня офіційного отримання мною титулу. Ювелір, до того ж виявився людиною чуйною, котра працює з любові до мистецтва, а не заради гонорарів з кількома нулями. Він погодився зробити прикрасу в борг та дочекатися мого першого прибутку з наділу.

Тепер і питання з фамільним перстенем вирішено. Попрощалися з приємним старим, вийшли на галасливу вулицю столиці. Протиснувшись крізь натовп, звернули на тиху вуличку. Тім виглядав задумливим, тому деякий час не наважувалася порушити мовчанку, але все ж не витримала й спитала:

- А якими якостями наділено рубін?               

Друг відреагував не одразу: - Камінь здатен попередити власника про небезпеку зміною кольору, а ще він може слугувати амулетом для охорони домівки.

- В мене ж немає оселі. – помітила, недослухавши розповідь.

- З’явиться. Тоді ці властивості й проявляться. Адже орендоване житло теж сприймається талісманом як домівка. – дав гарантії старший.

- Надзвичайна ситуація. – задумливо пробурмотіла та попленталася слідом за Тімом.

Повечеряли у Синьому кинджалі, обговорили випадок із самоцвітом і розсталися в центрі міста.

На останок, залишилося лише підготуватися до урочистостей, а для цього мені знадобилася допомога Тіма. Той провів лекцію про поведінку при дворі та відповів на купу питань. Загалом, не так вже й моторошно: етикет і норми поведінки знайомі, залишилися нюанси, які швидко владнали, і старший перейшов до суворої настанови. Напустивши на себе вигляд грізного старшого брата, попередив, аби була обережною з королем і якнайменше спілкувалася з придворними. Я, не була проти, тому з усмішкою пообіцяла виконувати усі вимоги.