Розділ 14 Старі проблеми та нові союзники.

Розділ 14

Старі проблеми та нові союзники

Закінчивши найважливішу справу, ми з Тімом вирушили святкувати перемогу в улюблену таверну. Там до нас приєднався Тад. Пізніше підійшла Ядвіга. Єжи сьогодні не було. Залишився у своєму світі.

Поки країна готувалася до коронації нового правителя, будували плани на майбутнє. Нашу дружню компанію знервувала записка від Януша. Дорогою незнайомий слуга сунув мені в руку охайно складеного аркуша й розчинився у натовпі.

Опинившись у таверні, всілася за стіл і почала чекати. Коли вся компанія зібралася, розповіла їм історію з посланням. Друзі вислухали й в очікуванні втупилися на мене. Довелося прочитати вголос. Тож я розгорнула жовтуватий злегка пом’ятий папір. На невеличкому шматочку почерком князя виписано:

«Приїдемо на коронацію. Я особисто хочу переконатися, що все йде добре. А також привітати нового короля.

P.S: Наглядай за ним!

Твій вірний друг Я. Ч.»

- Навіщо Янушу приїжджати? – оголосив свої роздуми Тад.

- Гадаю, він не бажає втратити свій вплив? – зробила припущення.

- Хто то взагалі такий? І з якої причини навідається? – спитала Ядвіга.

Вона не так давно приєдналася до нашої компанії. Всього лиш вдруге брала участь у посиденьках. Тому ще багато чого не знала.

- Колишній голова ради. – пояснив Тім. Перебиваючи й доповнюючи один одного ввели нову людину в курс справи та перейшли до обговорення ситуації, що склалася.

Посперечалися трошки, перебрали різноманітні варіанти, кінець-кінцем, вирішили дочекатися Януша, вислухати його, а потім вже робити якісь висновки.

Просиділи в закладі до пізньої ночі. Завтра однаково зайнятися буде нічим. У зв’язку з підготовкою до коронації, вся діяльність пригальмувалася на пару днів. Ремісники зачинять лавки, вельможество готуватиметься до заходу, а народ займатиметься прикрашанням центрального майдану й організацією гулянь.

***

Минуло три дні

Ранок наша славна компанія зустріла в соборі. Коронація почалася на світанку. Вибраний радою правитель світився гордістю й усім своїм виглядом випромінював ентузіазм. Поруч з Яславом стояла його дружина. Адріана виглядала похмурою. Майбутня королева здавалася бліднішаю за свою кремову сукню. Її довге русяве волосся вибилося із зачіски й падало на обличчя, приховуючи пригнічений настрій новоспеченої монархині. Помітно, жінка боялася полишити звичний спосіб життя.

Церемонія йшла повним ходом. Служитель віри захоплено говорив, та я знову не слухала, бо була зайнята розгляданням присутніх. Ми з Тадом і Тімом стояли в першому ряду оточені людьми Януша. Люди Темського розмістилися в нас за спинами. Інше вельможество займало перші ряди по боках й позаду нас. Князя ніде не було видно.

Ось закінчився ритуал. На голови новоспеченого короля і його королеви одягли корони. Монарх повернувся до підданих. Натовп голосно привітав Ярослава I. Під веселі вигуки, він рушив до виходу з собору, ведучи під руку свою дружину. Королева награно посміхалася, намагаючись приховати свої побоювання.

Рушили за королівською родиною і їх охороною. Слідом яскравим натовпом йшли ті, хто спостерігав за церемонією. Тут були присутні представники всих прошарків суспільства. Це море людей галасливим водоспадом потекло на центральну площу й тонкими струмочками розтеклося вузькими вуличками.

Опинилися на центральному майдані. Провівши поглядами новоспеченого монарха, влаштувалися біля величезного фонтану. Сіла на бортик. Тад з Тімом розташувалися поруч.

- Януш до сих пір не з’являвся. – почала важку розмову.

- Має ж якось дати про себе знати. – зітхнув Тім.

- То що будемо робити? Самі до нього підемо? – запропонував Темський.

- Гадаєш, зупиниться у своєму родовому палаці? – поставила питання.

- Може так, а може й ні. Якщо не там, тоді гадки не маю, де шукати? – стиснув плечима голова шпигунів: - Відправити когось на розвідку, чи що?

- Спочатку треба вирішити, кого й куди відправляти.

Перебирала подумки всі місця пов’язані з Янушем. Жодне не підходило. Я засмутилася. Друзі також.

Аж раптом до нас підійшов лакей у сірому. Він був маленьким, худеньким і взагалі непомітним. Слуга вручив нам запрошення на святкування коронації в компанії членів ради та їх близьких. Придивилася уважніше до аркуша й зрозуміла: написано рукою Червонського. Про те я одразу ж повідомила друзям.

- І моє. – промовив Тім.

- В мене також. – помітив Тад.

- «Отже, князь буде на цьому заході». – зробила висновок.

- Гадаю, то можна розцінювати, як запрошення особисто від Януша. – підбила підсумок.

Як не дивно, чоловіки підтримали, й наша маленька компанія зайнялася підготовкою до майбутнього заходу. Поки новий король приносив клятву вірності й приймав королівські регалії та вперше урочисто сідав на трон, ми збиралися на святкування.

До свята залишалося всього пара годин. Зазирнули до Тіма. Я нашвидкуруч нацарапала записку Єжи, а Тім все розповів у послання до Ядвіги. І з відчуттям виконаного обов’язку вирушили на урочистість.

***

Увійшла до приміщення й повертіла головою на всі боки. Рада святкувала на своєму робочому місці. Тобто в залі, де зазвичай проходили засідання.

Кімнату ретельно підготували до заходу. Стільці винесли, а величезний овальний стіл заставили закусками. Навкруги наставили канделябрів. Слуги, котрі розносили напої, снували між освітлювальними приладами, намагаючись не впасти й не впустити тацю.

Кімнату прикрасили різноманітними квітами. Їх було так багато, що зала, наче потопала в рослинності. Між двома букетами з яскравих квіток, на різьбленому дерев’яному стільці розмістився менестрель.