Розділ четвертий

Поліна зібрала всі речі і сіла в машину.

Артем вийшов з туалету і зрозумів, що Поліни немає.Хлопець почав дзвонити до охорони:

    “ - що за чудасія? кричав Артем у телефон

- Бос, що сталося?

-  Не ліпи дурака!

- Вибачте Бос,але я не розумію,що сталося.

- Ах,не розумієш ти,то я тобі поясню!у вас з під носа втекла дівчина і ви не помітили?!

- Бос, ми негайно оголосимо пошук!і до вечора я думаю ми зможемо знайти її.

- НЕ МОЖНА!якщо вона дізнається,що вона в розшуку, то ви її ніколи не знайдете!”

Артем зрозумів що повідомляти охорону було безкорисно.Вийшовши на вулицю хлопець помітив,що немає його машини.Він ще раз подзвонив до охорони:

“- Не шукайте Поліну!

 - Що? А як же…-Він не договорив як його вже перебив Артем.

- Шукайте мою машину.Вона поїхала на ній!” 

Поліна розуміла що Артем помітить зникнення машини.Тому вона залишила машину в лісі де її було б важко знайти.А сама пересіла на машину яку вона заховала ще декілька місяців  тому,щоб в небезпечній ситуації нею скористатися.І ось настав її час.Дівчина вирішила спочатку їхати в аеропорт,щоб полетіти в якусь країну де її не знайде Артем,але це погана ідея подумала вона.

“Артемові охоронці одразу ж помітять, що я покинула країну”, тому вона підготувала фальшивий паспорт який був потрібен для її роботи в клубі.Хоча навіть з фальшивим паспортом її знайдуть.

Єдиним правильним рішенням було залишитися в країні але жити і працювати з фальшивим паспортом.Одразу Поліна згадала про стару бабусину квартиру на окраїні міста і цієї ж секунди вона поїхала туди.Їй дуже сильно пощастило коли вона приїхала туди то помітила що в магазин коло дому потрібен консультант.Поліна не обдумавши подальший час проживання її тут, побігла в цей магазин влаштовуватися на цю роботу.Дівчині неабияк пощастило її одразу ж взяли на роботу.

Проходили тижні як Поліна вже тут працює.Їй здалось, що Артем її не шукає вже. Тому вона насолоджувалась спокійним життям який жилла вже деякий час, вона не одноразово згадувала Артема,але коли його образ з'являвся у її думках вона старалась якомога скоріше забути його і більше ніколи не згадувати. Таким чином їй вдалося прожити півроку у бабусиній квартирі,з новими знайомими,сусідами які їй допомагали і колегами по роботі.Через тих пів року Поліна задумалася,що пора переїхати в іншу країну.Купивши білети і попрощавшись з друзями та сусідами вона вирушила в аеропорт.