Звичайний

Чоловік за п’ятьдесят йшов не поспішаючи вулицею. Він був дещо неохайно одягнений. Нечищене зимове взуття, брудні ближче до взуття штани, пальто котрому певно років і років, абияк намотаний навколо шиї шарф. Сиве волосся вказувала не лише на вік, але і слабку стресостійкість. Він чволав столичною вулицею Франка. Дійшовши до макдональдса він до нього зайшов.

Тим часом за двісті метрів по цій же вулиці із під’їзду будинку вийшло двоє чоловіків. Обидва були одягнені не по погоді: однакові шкірянки, джинси, літні кросівки. І темні окуляри. Взимку. Обоє міцної статури. Обличчя ніби у термінатора Т800 з однойменного фільму.

- Як ти міг помилитися на три місяці? Холодно жесть.

- Не колотися. Завдання ж виконали!

- Ну все погнали додому.

Один з них дістав предмет, що схожий одночасно на пістолет та пульт, направив вниз і вбік. Натис курок, після чого недалеко від них під ногами виник вихор, схожий на водяний, але сірого кольору. Чоловіки по черзі у нього пірнули і він зник.

Вже за три хвилини чоловік вийшов з макдональдсу. З пустими руками. Він заходив туди лише у туалет. Йому здавалося там все дорогим і шкідливим. Повернувши праворуч він пішов далі по тротуару. Десь над ним високо кричали ворони. Якби він був на пару десятків метрів вище, то побачив як верхи на воронах сидять маленькі чоловічки. Вони озброєні і злі. У всіх були свої знаки. У половини був один герб, в інших - інакший. Над головою чоловіка відбувався справжній бій, але він йшов похнюпившись у своїх думках.

Через сотню метрів чоловік підійшов до пішохідного переходу, глянув обабіч і почав переходити дорогу. За його спиною припіднявся люк, не високо- на декілька сантиметрів. Проте через цю щілину було видно рептилію, її сіро-зелену шкіру, довгу морду і очі зі зрачками як у кота.

Перейшовши дорогу, чоловік пішов у сторону метро Університет через Володимирський Собор. Назустріч чоловіку йшла стара згорблена бабуся, яка що півхвилини хрестилася. Вони розминулися як тільки він дійшов ближче до бульвару Шевченка. Бабуся далі йшла не міняючи траєкторію. І навіть дерево на її шляху її не змусило відійти у бік. Вона пройшла крізь дерево як ніби його там і не було.

Чоловік дійшов до метро, пройшов турнікети і почав спускатися вниз у підземку. Між ескалаторами пара грала музику. Чоловік кинув їм декілька гривень і пішов до другого ескалатора. Музиканти продовжували грати. Кинути гроші розчулили їх і вони почали грати ще ліпше. Перед ними почали виникати своєрідні голограми людей, які танцювали під їх музику.

У вагоні метро чоловік взявся за поручні і чекав своєї станції метро. В іншому кінці вагону стояв молодий хлопець і оцінював кожного пасажира. Бачив він інших не так як всі. За людською оболонкою були процесорний мозок та високоякісні камери в очах.

Доїхавши до своєї станції чоловік вийшов з вагону і пішов у бік сходів назовні. Поїзд метро позаду помахав хвостом.

Нарешті його під’їзд. Вже видно було зорі. Деякі з них міняли яскравість та рухалися. Проте він не дивиться на зорі. Піднявшись стареньким ліфтом, чоловік пішов до дверей квартири, завчасно діставши ключі. Шарудіння біля дверей схоже почув кіт, котрий підбіг до дверей, занявчав і схоже підпригнув. Замок клацнув. Ключ у замок не вставлявся. Не зрозуміло чому. Проте власник кота покрутивши ключ в замку все ж зрозумів. Схоже, що кіт почув шарудіння, підпригнув на двері і випадково повернув баранчик замка так, що тепер ключ вставити не можна. У голові вже проскочили думки про те, що доведеться викликати когось, щоб зламали замок. Раптом йому прийшла у голову думка. Він почав постукувати по замку і кликати кота. Той занявчав і почав підпригувати, час від часу стукаючи лапою по замку. Після одного з таких прижків ключ вставився у замок і прокрутився. Квартира відчинена. Чудо!

Шарудіння у коридорі почув один із сусідів. Він спостерігав за всим цим у вічко дверей. Два його щупальця чухали його голову, інші шість лапали все навколо нього: двері, шкаф-купе, пса з такими ж щупальцями.

Коту зовсім не дісталося. Він був годований і глажений. Задоволено мурчав на ліжку біля хазяїна. Хазяїн вже підготувався до сну і дивився фільм. Зрештою він відчув що засинає, взяв пульт, вимкнув фільм і поступово почав поринати у сон. Кіт лежав біля нього і не спав. Він дивився з широкими очима з розширеними зрачками у вікно. Там творилася справжня вакханалія під ритмічне хропіння хазяїна кота. За ангелами ганялися літаючі автомобілі. З даху на дах пригали дивні резинові істоти. Відкривалися портали, звідки або виходили або заходили дивні істоти. Все це відзеркалювалося в уважних очах домашнього котика, який щоденно за цим спостерігав, коли його хазяїну сняться звичайні сни.