Глава 15

«Гніздо» зустріло їх тишею та запахом сухих трав. Воно виявилося невеликим підвальним приміщенням, прихованим за фальшивою стіною покинутого складу. Сай першим ділом підійшов до чавунної печі в кутку, швидко розпалив вогонь і поставив зверху залізний казанок із водою. Поки полум’я розгоралося, він запалив кілька свічок. М’яке світло вихопило стіни, завішені старими щільними гобеленами, що затримували вогкість. Тут стояв стіл зі стільцями, декілька великих скринь та низькі лави. Було сухо і, на подив Майри, досить затишно.  

— Сідай, — скомандував Сай, вказуючи на ліжко, застелене грубою вовною, що ховалося в закутку.  

Майра підкорилася.  

Ельф дістав із похідного мішка баночку з темного скла та чисті лляні стрічки.  

— Твоя шия... — він підійшов ближче, і Майра мимоволі напружилася. — Той вампір встиг глибоко впитися. Потрібно обробити рану, поки вампірська отрута не почала роз’їдати шкіру. Прибери волосся.  

Майра швидко заплела косу. Сай обережно торкнувся її підборіддя, змушуючи повернути голову. Він відкоркував баночку, і кімнатою розлився різкий, але приємний аромат хвої та незнайомих квітів. Коли прохолодна субстанція торкнулася роздертої шиї, пекучий біль миттєво зник, поступившись місцем дивному онімінню. Майра здивовано кліпнула — вона ніколи не бачила ліків, що діють так миттєво. Ельф вправно наклав пов’язку, а потім кивнув на її ноги.  

— Тепер знімай взуття.  

Коли Майра нарешті звільнила стопи, вона ледь не скрикнула. Ноги були стерті в кров, покриті величезними водянистими мозолями. Шкіра палала від швидкого бігу в завеликих чоботях. Сай зітхнув і підсунув їй іншу мазь — густішу і жовтувату.  

— Змасти густо. До ранку зможеш ходити.  

Казанок на печі нарешті весело закипів. Сай зняв його і переставив на масивний дерев’яний стіл. Кидаючи у воду дрібку синіх квіток і ще якісь трави, він почав розпитувати, не озираючись:  

— Розкажи мені все. Як ти вирвалася? Рідко кому вдається втекти від вампірів.

Майра, обережно втираючи дивну мазь у хворі ноги, почала розповідати і про зілля, і про служниць, і про небіжчиць. Голос її затремтів, коли вона згадала момент укусу.  

— Я не знаю, як це описати... Біль був такий нестерпний, що світ навколо вибухнув спалахом. А потім я побачила його. Великий фіолетовий камінь на вівтарі, він пульсував, наче серце. Навколо нього в повітрі оберталися символи... А тоді я просто намацала підсвічник і вдарила Маркенштейна.  

Сай, який саме розливав відвар по чашках, раптом здригнувся. Рука його сіпнулася, і гаряча вода плеснула на стіл. Він повільно повернувся до дівчини, і в його очах Майра вперше побачила справжнє потрясіння.  

— Як ти його назвала? Маркенштейн?  

— Він сам так представився. Щось не так? — Майра здивовано поглянула на ельфа.  

Сай поставив чашку і важко сів навпроти неї на лаву. Його обличчя в світлі свічки здавалося висіченим із мармуру.  

— Маркенштейн — не просто верховний вампір, він їхній король. Найдавніший і наймогутніший магістр магії цього світу. Його сила тримає в страху весь люд цієї частини Мейлоку. 

Ельф замовк, пильно розглядаючи її, наче бачив уперше. Потім поліз до свого мішка і дістав звідти окраєць хліба та два яблука і простягнув Майрі.

— Поїж і лягай спати. Я тобі зараз ще дам відвар з ельфійських волошок. Він заспокоїть тебе і покращить сон. — Сай встав і приніс Майрі чашку з пахучою парою. — Тобі треба відновити сили. Завтра вранці піду на ринок, куплю ситнішої їжі й новий одяг для тебе.  

Майра взяла чашку, відчуваючи її тепло, але до губ не піднесла. Вона пильно подивилася ельфу в очі.  

— Сай... Ти сказав, що допомагаєш, бо не всі втратили душу. Але ти виглядаєш зараз так, наче я щойно повідомила про кінець світу. Чому ти насправді зі мною?  

— Всі питання завтра, Майро. Зараз тобі краще відпочити, — відрізав Сай, підводячись і відходячи до вікна-щілини під самою стелею.  

Його тон не терпів заперечень. Майра мовчки почала їсти, відчуваючи кожним нервом смак простого яблука, що здавався їй божественним дарунком після днів тривоги та жаху. Теплий відвар м’яко розливався тілом, заспокоюючи змучене серце.  

Коли вона закінчила, Сай подав їй чисту вовняну ковдру.  

— Вкрийся і спи. Я чатуватиму.  

Майра вляглася на ліжко, не знімаючи камзола — він служив їй водночас і бронею, і нагадуванням про те, що вона вільна. Світло свічок потроху згасало, занурюючи «Гніздо» у м’який морок. Дівчина вже майже заснула, коли помітила дивне явище.  

Навіть крізь заплющені повіки вона відчувала слабке, ритмічне тепло в грудях. Вона опустила погляд і здригнулася: крізь тонку сорочку та важкий оксамит вампірського камзола пробивалося ледь помітне фіолетове сяйво. Чотири мітки пульсували в такт її подиху, відкидаючи на стелю підвалу примарні візерунки.  

Сай, що сидів у тіні біля печі, теж бачив це. Він не ворушився, лише його очі виблискували в темряві, наче два холодні діаманти.